Написати цю статтю мене змусило незвичайне знайомство, яке сталося близько 10 років тому. Я шукала роботу, мене запросили на співбесіду, вирішили прийняти і я почала переймати справи в дівчини, яка була на цій посаді.
Вона з сумною посмішкою мені повідомила, щоб я не розраховувала працювати тут довго: «Тільки не здумай брати іпотеку або кредит на авто, тебе так само, як і мене, звільнять без пояснення причин, коли ти їм за пів року набриднеш».
Я, звичайно ж, засмутилася. Але процес було запущено, я почала включатися в роботу. Розбираючи шухляди столу, я знайшла грошову заначку і паспорт чоловіка.
Подзвонила цій дівчині: «Ой, так, це мої гроші. Поклала і забула, думала, що їх украли, як чудово, що ви їх знайшли. А паспорт… хмм… паспорт, найімовірніше, мого колишнього. Можете його викинути, у мене немає його контактів…»
Мало-помалу почала вимальовуватися картина: дівчину випровадили з організації не тому, що вона набридла колективу, а через її кричущу 1. НЕДБАЛІСТЬ.
В електронних документах був бардак, чорт ногу зломить.
Дівчина поривалася зі мною дружити, дзвонила час від часу, розповідала про життя. У мене волосся на голові дибки вставало від її розповідей. Вона зривала чужі плани, втрачала важливі документи, не тримала своїх обіцянок. Огрібала по-повній, але звинувачувала в усьому виключно людей і обставини, які псували їй долю…
Своєї провини не визнавала. Їй здавалося, що всі так живуть.
2. ДОГМАТИЗМ
Ще одна якість, яка все псує. Це коли жінка вірить у те, що всі чоловіки – ненадійні й безвідповідальні люди. Мама і бабуся через це проходили, і якщо вони розлучилися, то і на неї чекає та сама доля.
Скільки разів я чула ці слова від молодих дівчат і дорослих жінок!
Або «не жили заможно…», або «чогось досягнути можуть тільки багаті». Ну чому люди ховаються за ширмою чужого сумного досвіду і не хочуть вірити в те, що все в них буде по-іншому, краще?
Можливо тому, що втрачають віру і надію і не хочуть витрачати час і сили даремно.
3. ПОБЛАЖЛИВІСТЬ
Взагалі, ця якість не забарвлена в похмурі тони, а є синонімом прозорливості, співчуття, розуміння. Але розуміють жінки чомусь чоловіків, які впевнені, що їм потрібно розслабитися після роботи. Знову ж таки, прикриваються фразою-щитом: «Усі ж так живуть».
Ні, не всі.
Мені нема про що говорити з людиною, у якої вдома лежить заначка чогось забороненого або стоїть батарея з пляшок.
Я ніколи б не відчинила двері мого життя для безвольної істоти, якій потрібен якийсь допінг для щасливого життя. І знаєте, ще жодного разу я не пошкодувала про те, що не зв’язалася з людиною, яка не поділяє моїх цінностей.
За таких чіпляються тільки ті, хто вважає, що «кожна людина має право на помилки», або ті, хто кращого життя в очі не бачив.
Моя подруга познайомилася з іноземцем, потрапила під промені його чарівності, але постаралася скласти для себе його справжній портрет. Ну і вилізли косяки…
«Окей, я можу це прийняти і з цим попрацювати…»
«Навіщо?» – уточнила я.
«Немає ідеальних людей» – відповіла вона.
А через рік картина маслом: він їй усю душу вимотав, краще б не зв’язувалася. Але ж відразу ж було зрозуміло…
Згадалася весела приказка:
«Чого б граблі не вчили, а серце вірить у дива…»
Сміх сміхом, а вчитися – чи то на своїх помилках, чи то на чужих, усе ж таки потрібно. А то так і будеш вічно на другий рік залишатися і дивуватися – чому щастить усім, крім тебе.
