Дорогі фігові чоловіки, так ви. Я знаю, що ви думаєте. Приблизно щось таке або варіації на тему:
- Я не фіговий чоловік! Я працюю більше 50 годин на тиждень, щоб платити за квартиру, машину, щоб одягати її та дітей, щоб їздити у відпустку. Я люблю свою дружину та сім’ю!
- Я не фіговий чоловік! Я зроблю ВСЕ заради своєї дружини.
- Я не фіговий чоловік! Я все лагоджу в будинку, стрижу газон, вигулюю собаку, виношу сміття, допомагаю міняти підгузки та відводжу дітей до школи.
- Я не фіговий чоловік! Я завжди стежу, щоб вона досягала орга*му, коли ми займаємося сеkсом раз на тиждень.
- Я не фыговий чоловік! Я багато не п’ю, не вживаю наркотиків, тренуюся, не піднімаю на неї руку, не обзиваю і не зраджую!
Слухай. Я розумію. Ти правда не віриш, що ти — фіговий чоловік. І я схвалюю все те добре, що ти робиш, ціную всі твої жертви заради дружини та сім’ї. Але знаєш, що? Помовч. Ти — придурок і фіговий чоловік.
Я не знаю все, що потрібно знати про шлюб. Може, я навіть мало що знаю. Але я знаю одну важливу річ: я придурок. І я — фіговий чоловік. Минулого Великодня моя дружина зняла обручку після 9 років шлюбу і сказала, що йде. Було боляче. У мене перехопило подих. Я злякався. Але я не був шокований. Тому що ми (чоловіки) маємо набагато більше контролю, аніж думаємо. І всі ми — чоловіки та жінки, повинні брати на себе більше відповідальності. І саме це я маю намір зробити. Взяти більше відповідальності.
Питання на порядку денному:
Якби я був таким чоловіком, яким мав бути у перші та наступні роки нашого шлюбу, дійшли б ми до точки, коли моя дружина почала шукати щастя в іншому місці? Вона безперечно не хотіла такого кінця. Вона не підписувалась на це. Але ось у чому я маю взяти на себе відповідальність — хоча б частково, за ту ситуацію, в якій я опинився.
Я НЕ був ідеальним чоловіком. Я навіть не впевнений, що був добрим чоловіком. Я любив її. Я був добрий до неї. Я хотів зробити її щасливою і отримати її схвалення. Я хотів дбати про неї та забезпечувати її. Я щодня ходив на роботу заради неї. Вона давала мені мету. Я хотів бути з нею вічно. Але я був недоумком. Егоїстичним. І хоча я чесно вірю, що за останні два роки у шлюбі я спокутував свою провину, коли я змінювався, а вона віддалялася, попередні 7 років я був фіговим чоловіком.
Момент істини
Тоді я цього не розумів, але 4 роки тому у моєму житті був визначальний момент. Це був фінальний Мастерс-турнір з гольфу – найважливіша подія для американських фанатів гольфу.
Це теж було навесні, напередодні Великодня, одного з тих днів, коли погода просто ідеальна.
Моя колишня дружина дуже любить природу. Вона виросла в селі, тому за будь-якої нагоди намагалася вибиратися з дому. І так вийшло, що вона захотіла цього якраз на день турніру. Нашому синові не було ще року. І моя дружина хотіла, щоб ми всі разом, сім’єю, насолодилися чудовою погодою на природі. Сходити на вилазку. В зоопарк. Прогулятися у парку. Звучить чудово, правда?
Але саме тієї неділі мені здавалося це безглуздим. Тим більше що я хотів подивитися свій турнір з гольфу, який буває раз на рік.
Я нікуди не пішов. Вона пішла разом із сином.
Якого біса?
Я згадав цей момент лише цього року, коли знову почув про турнір. Я вже не пам’ятаю, хто тоді виграв. Але я пам’ятаю, що профукав ідеальний вихідний із дружиною та сином.
Думаєш, це нормально? Значить ти -бовдур. І фіговий чоловік. Такий самий як я.
Я вчинив найбільший сімейний злочин. Я залишив свою дружину в нашому шлюбі одну.
Усі ми робимо багато чого подібного. Наприклад…
У вечори п’ятниці, коли вона залишається вдома з дитиною, займаючись домашніми справами, дивлячись «Відчайдушних домогосподарок» одна на дивані, поки ти в барі з друзями.
Коли вона кличе тебе в ліжко, коли звільнилася раніше, але ти не можеш пропустити другий тайм довгоочікуваного матчу.
Еоли вона просить тебе піти з нею на свято родичів, але ти відмовляєшся, щоб посидіти вдома, подивитися фільм або пограти у відеоігри.
Також коли ви йдете на вечірку, і ти п’єш і смієшся з друзями, і за весь вечір жодного разу не взяв її за руку, не обійняв і не прошепотів на вушко, як чудово вона виглядає.
Так само, коли ти йдеш з пологового будинку, щоб відіспатися після безсонної ночі народження вашого сина, хоча дружина просить тебе залишитися.
Або коли ти не визнаєш мільйон речей, які їй доводиться робити щодня — по дому, своїй роботі, з дитиною, кухнею.
Найважчий урок, який я виніс — це те, що в тебе можуть бути найкращі наміри. Ти можеш бути добрим. Чарівним. Готовим іти на жертви. І все одно все може зруйнуватися.
Благими намірами вистелена дорога до пекла.
Тільки тепер розумію значення цієї фрази. Адже я міг подивитися той турнір з гольфу в записі.
І ви також можете. Просто ми — фігові чоловіки.
Але, блін, ми не маємо бути такими.
Автор – Меттью Фрей
