Жодні протилежності не притягуються, друзі…
На три дні ейфорії, хіба що…
А з четвертого дня, коли одному рано, а другому пізно…
Одному треба, а іншому не треба…
Одному зелене, а іншому помаранчеве.
Одному правильно, а іншому неправильно.
Одному до мами, а іншому – до своєї…
Одному праворуч, а іншому ліворуч…
Одному погано, а іншому добре…
Одному там, а іншому тут…
Одному лежати, а іншому йти…
Одному любити, а іншому набридло.
І ще тисяч на сім списків невідповідностей – Жоден компроміс не витримає…
Та й не варто забувати, що реальна, а не теоретична суть компромісу полягає все-таки в тому, що заради тендітного миру ми робимо зовсім не те, що хотіли б робити…
І якщо це трапляється зрідка, то гаразд, якось вже… А якщо систематично, то все одно прийдемо дов озлобленлсті та відторгнення.
Найкращі союзи, які я спостерігала, і не здалеку, це союзи однодумців… За одну душу, як казала моя бабуся…
Це коли і одну сосиску на дві вилки.
Коли в будь-якій незрозумілій ситуації наосліп, але за руки тримаючись…
Це коли одна неідеальність не б’є іншу, і не вимагає того, на що сама не здатна…
Це коли і в ліжку не змагаються, щоб 12 за “техніку виконання”, і красиво з будь-якого ракурсу, а коли поряд те тіло, від якого зірки спалахують, і хочеться вдихати його запаї, і мружитися від задоволення.
Це коли гавкнули… і засміялися…
Коли тусити на останні до останнього.
Коли зустрічаєш – сумуєш, і проводжаєш – з тим самим…
Коли любиш одне й те саме…і не треба мотивувати, маніпулювати, орієнтувати…
Коли просто добре…
І коли поряд, по суті, ти сам…
Трохи в іншому тілі…
Але з тими ж помішаними по фазі мізками…
На коханні помішаними…
Ми ж себе в інших і любимо… тією любов’ю, що без них не виходить… ЧЕРЕЗ ПРИЙНЯТТЯ…
Нас приймають, і ми перестаємо до себе докопуватися.
Усміхаємось у дзеркало, і думаємо, що такі нічого ще…
А протилежності приходять для того, щоб відкидати ще раз туди ж, куди і ми себе штурхаємо…
І ненавидимо потім за це…
І мстимо у відповідь…
Шукайте своїх, друзі…
Любіть подібних!
Ліля Град
