Навіть якщо війна за життя, очевидно, закінчується не на вашу користь, завжди залишається ще один бій – за гідну смерть.
Балерина Франческа Манн була дуже талановитою. Дівчина сяяла на сцені та мріяла заснувати власну школу танцю. Коли нацистські війська окупували Польщу, Франческа потрапила до Варшавського гетто.
26-річна Франческа Манн, опинившись у роздягальні перед газовими камерами з десятками інших єврейських жінок, вирішила не вмирати просто так. Ця історія підтверджується рапортом коменданта Освенцима і одного з членів Зондеркоманди, що вижили.
Поки всі в поспіху стягували зі себе сукні, кофти і панчохи, балерина задумливо знімала з себе річ за річчю. Охоронці на неї відверто витріщалися. Вирішивши, що втрачати їй нічого, Франческа почала танцювати повільний стриптиз, відправляючи на підлогу річ за річчю.
Її рухи буквально гіпнотизували охоронців. Роздягнувшись майже повністю, Манн метнула в одного з сержантів туфлю на каблуку. Той, витираючи кров із обличчя, розчехлив кобуру, але Франческа вихопила у нього пістолет. Дві кулі поспіль потрапили в живіт есесівцю Йозефу Шиллінгеру, що стояв поруч, одному з найкривавіших садистів Освенцима. Потім був новий постріл в ногу сержанту.
Ця стрілянина стала для жінок у роздягальні сигналом до дії: почалася відчайдушна бійка за життя. Ще одному есесівцю відкусили ніс, а іншому частково здерли шкіру на голові. Коли поранених охоронців витягли на вулицю, начальник Зондеркоманди наказав замкнути роздягальню і через стіни розстріляти стихійне повстання.
Так повітряна балерина, сама того не плануючи, дала всім живим цінний урок: навіть якщо війна за життя очевидно закінчується не на вашу користь, завжди залишається ще один бій за гідну смерть.
Ioulia Makarova-Liakh
