Він не є опорою. Страшно бути з таким поряд. Страшно, що турбота знадобиться тобі.
Звичайна історія. Зустрічалися, спілкувалися, вирішили одружитися. Хлопець із гарної родини. Дівчина також. Його рідні (жив із мамою та бабусею) прийняли невістку як рідну. Почалося доросле життя. Робота, покупка квартири, дитина. Минає десять років, і ось тридцятирічна жінка пише на форумі злі слова:
Досить. Думаю вже про те, щоби все це закінчити. Не виправився за десять років ні на грам.
Була впевнена, що перевиховає молодого та закоханого у неї чоловіка. Але не змогла. Ні на грам. Як був чоловік впевнений, що йому всі йому повинні, так і залишився твердо переконаним. Дістало. Зобов’язати – означає поставити іншого у певне становище, певну роль. Чекати, що той виконуватиме дії безумовно, без заперечень. Якщо не робить, як зобов’язаний, то отримує образи, агресію, сварки, осуд. А якщо чинить, як наказано, не отримує нічого. Навіщо? Ти ж мені повинна.
Чоловіку за тридцять. Дитина мала. Досі думає, що йому всі довкола повинні. Я мушу його благати у всьому. Літня мати і стара бабуся повинні йому чайок приносити по його свистку. Всі навколо нього повинні бігати. Сам він наглухо позбавлений здатності віддавати та дбати. Навіть перший нікому не дзвонить.
Взагалі слово «зобов’язати» походить від дієслова «в’язати». Обов’язки «в’яжуть» по руках і ногах, не дають дихати, рухатися вільно, бісять і злять. Гармонія стосунків руйнується, оскільки немає балансу. Величезна дитинка підгортає під себе решту, сердито поганяючи. Було кохання, була повага — не залишилося нічого. Хочеться закінчити стосунки.
Чому так відбувається, що дорослий та розумний чоловік втрачає адекватність? Його «пов’язали» також.
Таке ставлення до людей, коли впевнений, що маєш рацію і можеш вимагати без умов, сформоване в дитинстві. Мама та бабуся виховували у гіперопіці. Підвищена увага, нав’язлива турбота, тотальний контроль. Дорослі не зводять очей з дитини, привчаючи його до думки, що він та його потреби завжди у центрі. Вони бояться помістити в центр життя самих себе, жити своїми бажаннями та прагненнями, і дитина відчуває їхній страх. Адекватної особистості не формується. У результаті може жити лише так.
Такому чоловікові не можна нічого пояснити і не можна такого виправити. Існує замкнене коло нав’язливого бажання отримувати турботу.
Чим менше хочуть бути повинними, тим вища тривога, тим більше йому турботи та уваги потрібно. «Чоловік-дитина». Він не є опорою. Страшно бути з таким поряд. Страшно, що турбота знадобиться тобі.
Коли сам хворіє, то замучить проханнями. Маю його пошкодувати. Коли хворію я, жене мене на кухню, щоб йому готувала. Мене йому не шкода. З таким захворіти страшно.
