До божевілля болючий текст про звірства росіян… Це неможливо пробачити!
Мотивація

До божевілля болючий текст про звірства росіян… Це неможливо пробачити!

… Уявіть себе на місці матері, яка ховає маленьку дочку “десь під п’ятим дубом на третій алеї в парку” і повзе до підвалу під звуки вибухів по розтрощеній бруківці, бо там чекає ще менший за віком синок з важкими травмами… А донечки більше не буде. Ніколи. Її вбили росіяне.

… Уявіть себе на місці молодої удови, яка дивиться як закривається кришка труни над коханим, з яким відсвяткували весілля всього місяць тому, а потім він пішов захищати рідну землю…. Вона ще відчуває тепло його рук, вона ще мріє прокинутися від страшного сну, але це не сон. Її коханого більше не буде, ніколи.. Його вбили росіяне.


… Уявіть себе на місці дитини, яка три дні знаходиться під завалами рідного будинку поруч з трупами батьків, які прикрили її своїми тілами… її батьків більше не буде, ніколи, їх вбили росіяне.

… Уявіть себе на місці пари похилого віку, які все життя будували по краплині будинок, а сьогодні стоять над його розвалинами і стогнуть від болю, бо під завалами назавжди лишилася їх діти, онука і кішка…
Їх більше не буде, ніколи їх вбили росіяне.

… Уявіть себе жінкою, яку два дні гвалтував російський вибл*док, перед тим вбивши на її очах її чоловіка,
Її чоловіка не буде більше ніколи. Його вбили росіяне.
І вона ніколи не стане такою, як була. Її частину також вбили росіяне.

… Уявіть себе вагітною на 9 місяці дівчиною з несумісними з життям травмами, яка можливо ще усвідомлює, що дитина в її животі вже ніколи не народиться, не поворухнеться, не буде беззубої посмішки і промінчиків в оченятах. Нічого більше не буде. Їх обох вбили росіяне…

Уявіть собі, що це ви ідете за хлібом в окупованому місті, а вас розстрілюють російські солдати, просто заради забави, відчуйте, як вгризається в тіло куля, як тече гаряча липка кров, як наповнюється запахом заліза ваш Всесвіт і стискається, стискається до точки на асфальті,
Вас вбили росіяне.

… Уявіть собі, що це вас і ваших рідних в спробі виїхати з міста переїхали танком росіяне, заради забави переїхали, і ви відчуваєте як багатотонна махіна трощить ваші кості і кості ваших дітей, як чуєте останній стук власного серця. Вас більше не буде, всіх вас вбили росіяне.

Помножте це все на тисячі і тисячі, закрийте очі і уявляйте, нехай стискається від жаху і болю ваша душа.

© Петро Стеблина