Кохання більше немає — одна важлива ознака
Мотивація

Кохання більше немає — одна важлива ознака

Іноді любов іде раніше, ніж ми готові це визнати.

Це сумна стародавня притча про те, як проходить кохання. Молодий чоловік пристрасно любив жінку старшу за себе. Він нею жив і дихав. Хоча, звичайно, багато знайшлося доброзичливців, які його запевняли, що жінка стара і неприваблива. Він міг би і кращу знайти, молодшу, красивішу!

Але юнак відповідав, що немає нікого прекраснішого за його кохану. Вона ніби пишна червона троянда в чудовому саду. Ніхто не зрівняється з її красою та привабливістю.

Батькові юнака, купцю, ця історія набридла. І він відправив сина в довгу поїздку у справах; справа була сотні років тому. Поїздки тоді були довгими. Молодий чоловік рік пробув у чужих краях, багато чого пережив і побачив. А потім повернувся до свого міста і на вулиці побачив свою кохану. Вона підійшла, усміхалася і простягала до нього руки.

Молодий чоловік розгублено дивився на кохану і потім спитав з переляком і співчуттям:

— Що сталося з тобою, поки я був у поїздці? Ти тяжко хворіла? Удари долі обрушилися на тебе? Твоє обличчя вкрите зморшками. І шия теж. У волоссі у тебе сивина. Око почало косити, — що трапилося? І чому твої ноги стали такими, як м’якше сказати, кривими? Ти стала накульгувати. Що таке страшне сталося з тобою, поки мене не було?

Жінка сумно відповіла:

— Я завжди накульгувала. І око у мене завжди злегка косило. Зморшки і сивина були і раніше; може, менше, але були. Просто ти цього не бачив, бо дивився на мене очима кохання. А тепер ти мене розлюбив!

Вона сказала гірку правду. Юнак ще сам не зрозумів, що розлюбив її. Але він побачив всі недоліки та дефекти, бо більше не міг бачити очима кохання.

Так зникає кохання. І стають помітні дефекти; зморшки, форма носа, прищик на носі, зайва вага або надмірна худорлявість. Взагалі всі недоліки стають явними та дратівливими. Людина не так гооврить, не так одягається, не так поводиться… Навіщо вона так змінилася? Що сталося із нею? Нехай вона стане такою, як раніше!

Це не з людиною сталося щось. Це сталося з тими, хто розлюбив. Розлюбив і побачив очевидне.

Може, це було несправжнє кохання.

Але ось що: той, хто бачить наші недоліки і дратується ними, той нас не любить. Не любить, але іноді не хоче це визнати. І звинувачує дружину, дитину, старого вірного друга, чоловіка, співробітника в тому, що вони спеціально дратують своїми недоліками. Або в тому, що вони змінились.

Хоча змінилося інше. Зникло кохання.

Автор: Ганна Кір’янова