Жінки завжди йдуть поступово. Придивіться уважно, може ваша жінка вже почала йти…
Жінка йде по частинах…
Спочатку вона висипала свій бісерний, щасливий сміх в круглу бляшану коробку і вислала поштою якомусь дідусеві в село…
Потім згребла в оберемок запашні різнокольорові сни…, і подарувала одному хорошій людині прямо на вулиці.
Потім зайшла на вокзал і залишила в камері схову своє найзаповітніше бажання…, попередньо перев’язавши його красивою стрічкою.
Настрої, яких була ціла величезна шафа, склала в скриню, акуратно пересипала нафталіном, і залишила собі тільки одний, найдорожчий, сірий, дорожній…
Настала черга її звичок: кожна з них була поміщена в скляний флакон з притертою пробкою, флакони упаковані в кофр, зсередини оббитий оксамитом, а кофр забутий в перукарні…
Свою усмішку вона з’їла за сніданком, посипавши корицею, між ложкою сиру і здобною булочкою.
Ненароджені поцілунки розкришила з вікна голубам.
Голос зберегла на флешку і викинула в сміттєпровід.
Своє легке яблучне дихання випустила в повітряну кулю і довго-довго дивилася, як він тане у вечірньому небі.
Потім присіла на доріжку, мовчки, сонно, байдуже. Закрила очі, спалахнула білим і… зникла.
Якщо у вас вдома є жінка, подивіться, може, вона вже не вся?
Анна Рівелоте
