“Жінки, як і перелітні птахи – відлітають від холоду…” Відверто про те, чому йдуть жінки
Натхнення

“Жінки, як і перелітні птахи – відлітають від холоду…” Відверто про те, чому йдуть жінки

Чому йдуть жінки?

Жінки, як і перелітні птахи – відлітають від холоду. Від байдужості. Від надлишку порожнечі по відношенню до них. Можете собі уявити – самотню орхідею серед порожнього холодного світу, провіяну вітрами з усіх боків.

Залишатися однією серед порожнечі жінка в кінцевому підсумку віддасть перевагу самій. Або піде один раз з тим, чий вогонь і гріє, і обпікає.

Так, ви скажіть, що жінки йдуть від образ на свою адресу, від фізичного насильства з боку чоловіка, від зневаги до них. І ви частково матимете рацію. Але! Жінки все можуть стерпіти, поки люблять. Поки обожнюють, поки відчувають до себе хоч навіть бліде і нікчемне полум’я вогню! Вони все стерплять! Вони на все закриють очі! Вони все візьмуть на свою адресу!

А потім в один ранній сонячний ранок, коли їх засохше джерело буде мирно бачити сни, вони тихо підуть назавжди. Не сказавши на прощання ні слова, залишивши чоловіка наодинці…

Жінки йдуть не від чоловіків, а від нелюбові. Від тотальної байдужості і тиші, там, де є, що сказати…

У жінок є щось від самого Ісуса. Вони готові з чистою душею молитися за тих, хто їх розіп’яв, добродушно усміхнуться тим, хто доставив їм нестерпні тортури, як фізичні, так і душевні.

Вони можуть стерпіти розп’яття, але не можуть стерпіти звичайного холоду. Дивні вони…

А хоча. Напевно, це і правильно – чекати пожежі від вогню.

В’ячеслав Прах