“Новорічна фотосесія”: дуже смішна історія із життя однієї сім’ї
Гумор та позитив

“Новорічна фотосесія”: дуже смішна історія із життя однієї сім’ї

Орфографія та пунктуація автора збережені.

Фото ілюстративне

Новогодня фотосесія

Мама, малюючи брови:

– Коля, збирайся. Нам через годину виїзджати.

Тато з дивану:

– Куди?

Мама:

– На новогодню фотосесію в студії. Бігом, я сказала! Божена, йди мама тобі платтячко вдіне святкове.

– Хутенько!

Тато, чухаючи пузо:

– Іра, нікуди я не поїду!

Мама:

– Коля, не нервіруй мене зранку. Як я, по-твоєму, маю в інстаграмі людей вітать з Новим роком?! Мені ж нема жодної толкової фотки виставити? Ти про це подумав? Канєшно, ні! Нащо воно йому?! Зато як тобі щось треба…

Тато встає:

– Іра, шо ти начинаєш? Не заводься! Зараз я тебе біля нашої йолки вдома клацну і буде нормальний кантєнт.

Мама, не відволікаючись від дзеркала:

– По-перше, не льсти собі, завести ти мене давно не можеш, вже не говорю про те, щоб «відклацать» нормально. А, по-друге, яке вдома? В нас йолка стоїть на табуретці в коридорі. Це, по-твоєму, гламур? Це я так маю на весь інстаграм спозоритись? Я ж лайфстайл блогер, а не гамно собаче! Вдівайся, не роби мені нерви, бл@ть! Божена, іди сюди! Сідай, доця, гарне плаття, правда? Блистить!

Тато:

– Я, Іра, не поняв, ти оце щойно про «відклацать» не фотки мала на увазі, правда ж?

Мама:

– Коля, сведр в шкафу, чисті труси на батареї. Рєщє давай! Божена, не витирай кози об плаття!

Тато виймає щось з шафи:

– Іра, що це за сведр?! Я таке не вдіну. На ньому олень намальований. Мене пацики засміють.

Мама:

– Коля, Олень – то твоє тотемне животне. Не вий@буйся, прошу, вдівайся. Глянь чи стрєлки рівні накрасила, ану?

Тато дивиться на маму і рже:

– Ірка, ну ти і напацькалась? Чого в тебе стрєлки закінчуються на вісках? Я знаю на кого ти похожа! Точно, на Тутанхамона! Памятаєш, ми передачу бачити про його саркофаг? Це ти цим так вдохновилась, да? А це шо шиньйон? Ну Бейонсе прям!

Мама шепче, щоб дитина не почула:

– Іди нах@й, Коля. Божена, я тобі шо сказала? Шо мама тобі казала? Не відривай етикетку від плаття, закинь її за шиворот. Мені ще його назад в магазин вертать після фотосесії.

Божена:

– Я хочу какать.

Мама вдіває пальто:

– Доця, клич тата, я вже взута. Їдемо! Де твоя шапка? Коля!!!

Тато, шукаючи ключі від машини:

– Та йду! Не віщи! Задовбала, точно, як її маманька…

Мама з лєснічної площадки:

– Я все чую, придурок! Не чіпай мою маму! То свята жінка!..

На фотосесії:

Фотограф:

– Станьте біля ялинки, обійміться, посміхайтесь, дивіться в камеру!

Мама, посміхаючись:

– Коля, хватить чухаться!

Тато:

– Та сведр кусючий, зараза! Вже вавки собі на шиї роздер. Іра, ще довго? Тут жарко, в мене піт по дупі тече…

Мама посміхаючись:

– Ми тільки почали. Не ний! Ми ще навіть на санках у каміна не сфоткались, а тобі вже млосно, як дитина мала!

Фотограф:

– …посміхаємось!

Мама крізь посмішку:

– Коля, ти, бл@ть, можеш на мене не дихать?! В мене заре туш потиче?

Фотограф: …голову ліворуч, посміхаємось!

Тато, дивлячись в камеру:

– Іра, не мотиляй тим шиньйоном! Зараз мені очі виб’єш! Боже, коли це кончиться?!

Божена:

– Я хочу какать!

Фотограф:

– Татко, візьміть доцю на плечі. Мама, станьте біля них праворуч і вдавайте, що розпаковуєте подарунок. Так, саме так, більше емоцій, добре…

Тато позуючи:

– Ірка, ти шо перднула?

Мама, не випускаючи бутафорський подарунок з рук:

– Ти ідіот чи шо, я не можу понять?

Тато:

– Та смердить щось, труба. Чуєш? Фу, як здохло шось…

Божена:

– Я покакала.

Мама криком:

– Божена, ти шо? Я тобі скільки раз казала, треба проситись! Не доходить? Дівка здорова, сере в штани! Як не стидно! Іди стань там в куточку і чекай нас, ще годинка і буде все.

Фотограф:

– Тато, мамо, вилазьте на ліжко і вдавайте, що б’єтесь подушками. Так, ігриво! Мама, більше грації! Тато, дивіться в кадр! І скажіть, будь-ласка, вашій доці, щоб не лизала гірлянду на ялинці…

Мама знов кричить:

– Божена, зараз дам по дупі! Шо це за дитина, я не знаю. Коля, не махай мені подушкою перед мордою. Мене не буде видно в кадрі.

Тато в пів голоса:

– Іра, це якесь іздєватєльство… Скільки ти за це заплатила?

Мама:

– 200$ (збрехала, бо насправді 400$)

Тато:

– Тобі п@зд@ дома…

Фотограф:

– Тато, більше руху! Бийте маму подушкою, бийте! Мені треба екшин! Більше емоцій! Звільніть вашу пристрасть!

Мама крізь посмішку, мотиляючи подушкою і намагаючись відтопирити попу:

– Ти чуєш, шо тобі людина каже?! Шо ти, як колка ковтнув! Бий нормально! Бий!

Тато замахується подушкою із-за вуха:

– На!!!! На!!!! На!!!!

Мама падає з ліжка. Підводиться. Шиньйон набакір, накладні вії відпали, одна висить над губою:

– Ай, ти що, больний? Ти мені ледь ключицю не зломав, придурок кончаний!

Фотограф: …думаю, досить. Зробила багато вдалих кадрів, буде з чого вибрать. Дякую!

Тато, з полегшенням:

– Слава Богу! Божена, вийми новорічну іграшку з рота і віддай тьоті. То не наше. Бери курточку. Поїхали додому!

Їдуть в машині мовчки. Обісрана Божена заснула на задньому сидінні.
Мама, перериваючи тишу, починає плакать:

– Я не можу повірить, що ти мене вдарив, Коля. Я просто в це отказуюсь вірить!

Тато:

– Ірка, ну ти і мозгоклюйка! Ти мене сама просила? Просила! Екшин -х@єкшин вам подавай! І я ще й винен. Ну кабздєц!

Мама витирає сльози:

– Це кінець. Я забираю малу і йду до батьків жить!

Тато:

– Ага! Йди! Шиньйона не забудь, приморочена!

Через два тижні у маминому інстаграмі з’являється свіже новорічне фото, на якому вся сім’я обіймається біля студійної ялинки, тримаючи в руках бенгальські вогні. Підпис до фото «Друзі, з Новим роком! Пам’ятайте, нема нічого важливішого за любов і сім’ю! Бережіть і поважайте один одного. Дякую тобі, коханий, за розуміння і підтримку. Ти в мене найкращий. Завжди поряд, завжди надихаєш бути ніжною та люблячою. Дякую фотографу, що зовсім випадково підловила спонтанний момент нашого сімейного щастя. Непостановочні кадри – найкращі Ставте лайки, якщо вам сподобалось це фото Ваша Іріша Даймонд»

Люди і джентельмени, у вас вже була новорічна фотосесія? Розповідайте, як все пройшло. Цілую в рота!

Автор: Катя Бльостка (Kateryna Burrell)