Від нас не йдуть, від нас відстають…
Натхнення

Від нас не йдуть, від нас відстають…

У кожного своя висота польоту. Горобці літають з горобцями, голуби – з голубами, лебеді – з лебедями, орли – з орлами. Якщо орел візьме з собою в політ голуба, останньому доведеться летіти не на звичній йому висоті і не з властивою йому швидкістю. Рано чи пізно, кожен повернеться до своєї траєкторії польоту.

Природна заданість людини не змінюється. Менший вкрай рідко долає свої обмеження в ім’я більшого.

Якщо ви затрималися у стосунках, заради яких довелося знизити властиві вам висоту і швидкість, якщо розумієте, що вам потрібно летіти далі, – летіть.

Єдино можливе диво, здатне перетворити, трансформувати менше в більше, перевершити відмінності, зруйнувати стереотипи звичних фільтрів сприйняття – це Зустріч.

Але Чудо Зустрічі нездійсненне без готовності втратити звичне в ім’я Невідомого, без граничної відвертості.

Трапляється, що на піку емоційного підйому ми наважуємося відкритися і довіритися Життю, але потім включається розум і часто ми шкодуємо про прийняте рішення.

А пошкодуваши про свою відкритість, про прийнятий ризик Життя, ви обнуляєте досягнуті цієї рішучістю результати.

Тому, не чекайте нікого. Летіть на своїй висоті, до своїх, зі своїми.

Як сказав один мій знайомий, який багато років вкладається в ріст і розвиток інших людей: «Від нас не йдуть, від нас відстають». У його ж тональності додам від себе: «До нас не повертаються, нас наздоганяють».

Ігумен Євменій