“Чоловіки приходять додому о 8 вечора виснажені….. Їм реально хочеться залипнути в комп на кілька годин і відпочити. Можна змусити його працювати і більше, тільки тоді в 50-60 років інфаркт гарантовано. І таких звичайних мужиків 80%” – з коментарів.
Дефіцит завжди залишає глибокі рани в душі. Знаєте звичку старшого покоління до якоїсь фанатичної, нераціональної надбережливості? Наприклад, коли роками, а то й десятиліттями не використовуються парфуми, і аромат помирає у флакончику. Коли вкриваються паутиною величезні коробки шоколадних цукерок, які чомусь з’їдають тільки після того, як закінчиться термін придатності. Відправляються на смітник спадкоємцями нові, ненадягнуті ошатні речі, які чоловік чи жінка берегли все життя… А для чого берегла, для якого останнього урочистого виходу?
Тотальна відсутність, нестача необхідного створюємо травму, яка потім відтворює саму себе. І ось уже всього навколо багато, цукерки продаються в кожному магазині й кіоску, які хочеш, два види. А звичка залишається: зберегти, витрачати дозовано, сховати в шафу, а краще поставити на полицю і милуватися. Мовляв, я – володію. У мене є. Погодьтеся, це два різні задоволення. Їсти цукерки, і володіти цукерками…
З чоловіками вийшло так само. Якийсь час спостерігався їхній величезний, тотальний, трагічний дефіцит. Відповідно, і поводилися з ними як з імпортними шоколадними цукерками чи парфумами. А саме – всіма силами берегли і демонстративно “володіли”, здуваючи пилинки. Іноді виходячи за межі здорового глузду.
1. Берегти фізичний ресурс (у дивний спосіб)
Є такий міф, який дуже активно підтримують жінки, зокрема й мої читачки (а мої читачки – це дуже просунуті й сучасні жінки). Це міф про те, що якщо чоловіка зайвий раз навантажити після роботи, він дуже скоро захворіє і помре від перенапруження. Причому помре рано, передчасно, років так у 40-50.
Ні, я згодна, що всі ми не коні. Не можна нескінченно брати у здоров’я в кредит – рано чи пізно доведеться розплачуватися. Але ось яка штука – під тими речами, які чоловікам у жодному разі не можна робити після роботи, зазвичай мається на увазі побут і особливо дитина. Особливо дитина маленька.
А ось розслаблення в барі з друзями або пияцтво на рибалці, ігри в комп’ютер в одному скорченому положенні або шкідливе залипання в телефон, що вбиває м’язи шиї та ока, неробляча гіподинамія і ненажерливість такими не вважаються.
Ні, ну справді. Ось це правило “чоловіка після роботи треба залишити в спокої на кілька годин, а потім вже і спати пора” – воно ж грає проти чоловіків. Порожнеча завжди буває заміщена чимось. І заміщається, причому в 90% – якоюсь шкідливістю. Алкоголем, жирною їжею, лежанням, валянням, гранням у телефон до різі в очах, іграшками до тунельного синдрому. При цьому спілкування з власною сім’єю та облаштування власної оселі й побуту прирівнюється до розвантаження вагонів. Мовляв, будеш мене напружувати зайвого – захворію і помру.
2. Берегти від поганих емоцій і душевних переживань
Знову ж таки, все йде від звички поводитися з чоловіком як із кришталевою вазою, що дісталася після довгих принижень по блату. І це стосується не тільки фізичного, а й психічного.
У нас чомусь є прямо установка, що чоловіки слабкі, і багато недосконалостей світу вони не можуть пережити, ламаються. Тому від цих недосконалостей їх треба берегти.
Наприклад, знання про хвороби дружини вважається згубним для чоловічої психіки. Ось дізнається він про гінекологічну операцію – одразу ж у нього голова задимиться і вибухне. Побачить гігієнічні приналежності на туалетному столику – тут же зомліє. А якщо вже доведеться мити хворого (хвору) – так узагалі одразу ж розпадеться на атоми… Також заведено дбайливо ставитися до будь-яких примх. Чоловік прикрикнув – промовчи, будь хитрішою. Чоловік рознервувався – заспокой, як мама – трирічку…
У цьому плані вважається, що жінки (навіть зовсім юні) сильніші, вони витримують. Ну і самоконтроль у них розвинений сильніше (як це уживається з розхожим стереотипом, що жінки живуть одними емоціями, я не знаю, чесно кажучи). Але я знаю одне. Що дивно берегти людину від самого життя. І так, неприємності й горе не завжди ламають. Іноді вони розпушують, розорюють душу для того, щоб на ній виросло щось прекрасне. А на кам’янистому ґрунті душі, яку відгороджували від усього, і ні в чому не обмежували, виростає тільки бур’ян егоїзму.
3. Берегти від багатозадачності
Є ще одна така штука, яка вбирає в себе перші дві, і від якої чоловіків бережуть найбільше. Це багатозадачність. Мовляв, не можна на чоловіка вантажити одночасно все. Якщо він начальник – нехай буде повністю звільнений від сімейних турбот. Якщо він геніальний художник – нехай продукти в холодильнику з’являються самі собою, причому найкращі. Якщо він займається домом – не лізь під руку зі своєю балаканиною. І так далі. Тільки одна справа одночасно. Мовляв, у них так влаштований мозок.
Я якось слухала лекцію однієї жінки-науковця, яка дуже добре розуміється на мозку. Вона підтвердила – у жінок справді більше зв’язків між півкулями. Але. Ті чоловіки, у кого зв’язки розвиваються “за жіночим типом” – це генії. Таким був мозок Енштейна, наприклад. Виходить, що кожна жінка, яка справляється одночасно з сім’єю, роботою, має гарний вигляд і веде дім – геній. Ну, за будовою її мозку. І якщо на чоловіків таку саму багатозадачність перекласти, вони спочатку пообурюються… а потім у них утворяться потрібні зв’язки, і вони стануть ще ефективнішими. До речі, деякі знайомі мені щасливі бізнесмени самі вкладають спати своїх дітей і займаються з ними уроками. І нічого – ефективність їхня не нижча за якогось Василя, якого після робочого дня чіпати не можна… Може, ми даремно їх бережемо. Може і з себе б зняли зайву багатозадачність, і свій геніальний мозок використовували ще ефективніше…
Коротше кажучи, щось мені підказує, що не так ми їх бережемо. Хочемо як краще, а виходить як завжди. Що ж до того, чому чоловіки, незважаючи на всі ці перестороги, живуть менше… Це не вони живуть менше, це жінки для наших умов підозріло довго живуть, незважаючи ні на що. А чому вони так довго живуть? А тому, що їм навіть померти спокійно не дадуть…
