Є люди, з якими не треба починати стосунки.
Усі знають, що такі люди є, але не всі знають, як таку людину визначити. Що ж, зізнаюся і я, я теж не знаю стовідсоткового списку.
Проте я точно знаю кілька ознак, які однозначно сигналізують — із цією людиною не можна розпочинати стосунки. За жодних обставин, ні на яких умовах.
Але спочатку – необхідна преамбула.
Люди, бувають, сваряться. Не завжди це відбувається яскраво, і, можливо, не завжди це можна називати сварками, але ось суперечки трапляються у будь-якої пари, без цього ніяк. Ми — не телепати, іноді не розуміємо одне одного, іноді розуміємо неправильно, трактуємо невірно, домислюємо, перекручуємо і все в такому дусі.
Це природна частина нашого життя, і чекати на інше не варто. Це лише двадцятирічні наївні панянки можуть думати, що спільне життя завжди душа в душу. Насправді, навіть у дуже люблячої пари трапляються розбіжності та суперечки (і, за деякого бажання, сварки).
Після більшості сварок трапляються примирення. І саме тут можна зрозуміти — варто з людиною починати якісь серйозні стосунки чи краще зупинитися зараз.
До речі, трохи убік. Людям властиво на початку стосунків вимикати голову і не помічати очевидних ознак, хм, шкідливих відносин (назвемо так). Ось чоловік у запалі штовхнув жінку – вона не помітила. Через п’ять років він битиме її на очах дітей.
Ось жінка перед своїми подругами пожартувала над одягом свого хлопця — він не помітив. Через п’ять років вона буде лаяти його останніми словами при співробітниках і партнерах по бізнесу.
Запам’ятайте – такі речі пропускати не можна. Ніколи. Якщо дати відсіч на таку поведінку на самому початку стосунків, може вийти, що людина замислиться і зміниться (може, звичайно, і ні — всяке буває). Але якщо не дати, людина не зміниться точно.
Ось тепер, коли вся попередня частина сказана, перейдемо до згаданої ознаки. Вона помітна не завжди, а тільки після сварок (тому я стільки розповідав про них).
Як я вже сказав, після сварок настає примирення. І йде воно завжди і в усіх за одним сценарієм. Хтось приходить перший і пропонує помиритися. Як саме пропонує – це вже не важливо. Важливо, що хтось робить перший крок. І ось тут проявляється наша ознака.
Як людина може відреагувати на пропозицію помиритись? За великим рахунком, лише двома способами — погодитися чи відмовитись.
І якщо ви підійшли, і сказали, мовляв, давай миритися, а людина з радістю озвалась — це добре. Якщо ви підійшли, а людина продовжує дутися і/або вимагає з вас особливих компенсацій – це привід насторожитися.
Але найголовніший момент у іншому. Якщо ви підійшли, запропонували миритися і людина – увага! — каже, що була не права, теж погарячкувала, даремно розлютилася, перегнула палку, надто завелася, не стежила за словами, тощо, то з нею точно можна мати справу далі.
А от якщо людина – увага! — каже, що вам треба бути стриманішим, не гарячкуватись так, стежити за язиком, не нести нісенітниці і так далі, то від такої людини треба триматися якнайдалі.
Чому так. Людина, яка хоча б на словах, визнає і свою участь у створенні вашої сварки, у принципі розуміє, що стосунки – це справа двох. І що все, що відбувається між вами, — це теж справа двох. Ця людина дозріла для стосунків. Вона, можливо, ще не сильно вміє в них бути, але може навчитися.
А людина, яка впевнена, що це ви винні в сварці, яка ніяк, жодним чином не визнає свого внеску, така людина до стосунків не готова. Чи не дозріла. З нею можна дружити та веселитися, але серйозні стосунки – протипоказані.
З такими людьми серйозних стосунків не вийде. Не сподівайтесь.
Підсумуємо:
З людиною можна будувати стосунки, якщо вона визнає свій внесок у ваші сварки. З людиною не можна (заборонено, безглуздо – підставте будь-яке аналогічне за змістом слово) будувати стосунки, якщо вона у всіх суперечках звинувачує лише вас.
А у мене все, дякую за увагу.
Автор:
