Мені не вистачає терпіння на певні речі. Не тому, що я стала зарозумілою, а просто я вже досягла того періоду в житті, коли мені більше не хочеться витрачати час на те, що мені неприємно або заподіює біль.
Я більше не терплю цинізму, надмірної критики або стосунків з претезіями.
Я втратила бажання догоджати людям, яким я не подобаюся, або любити тих, хто мене не любить.
Я не усміхаюся, якщо мені не хочуть усміхнутися у відповідь.
Я більше не проводжу жодної хвилини з тими, хто бреше або намагається мною маніпулювати.
Для себе я вирішила не жити в світі з претензійністю, лицемірством, непорядністю і дешевою похвалою.
Більше я не виношу ні виборчу ерудованість, ні академічну зарозумілість, і я також не прихильниця поширення пліток.
Я ненавиджу конфлікти і порівняння.
Я вірю в світ протилежностей, тому уникаю людей з негнучкою психікою.
У дружніх стосунках мені не подобається недолік відданості й зрада.
Я не спілкуюся з людьми, які не знають як зробити комплімент або підбадьорити.
Ті, хто схильний все перебільшувати навівають на мене нудьгу, і мені дуже важко приймати людей, які не люблять тварин.
І крім усього іншого, мені не вистачає терпіння на тих, хто не заслуговує мого терпіння.
Меріл Стріп
