Чому йдуть жінки?
Жінки, як і перелітні птахи – відлітають від холоду. Від байдужості. Від надлишку порожнечі по відношенню до них. Можете собі уявити – самотню орхідею серед порожнього холодного світу, провіяну вітрами з усіх боків.
Залишатися однією серед порожнечі жінка в кінцевому підсумку віддасть перевагу самій. Або піде один раз з тим, чий вогонь і гріє, і обпікає.
Так, ви скажіть, що жінки йдуть від образ на свою адресу, від фізичного насильства з боку чоловіка, від зневаги до них. І ви частково матимете рацію. Але! Жінки все можуть стерпіти, поки люблять. Поки обожнюють, поки відчувають до себе хоч навіть бліде і нікчемне полум’я вогню! Вони все стерплять! Вони на все закриють очі! Вони все візьмуть на свою адресу!
А потім в один ранній сонячний ранок, коли їх засохше джерело буде мирно бачити сни, вони тихо підуть назавжди. Не сказавши на прощання ні слова, залишивши чоловіка наодинці…
Жінки йдуть не від чоловіків, а від нелюбові. Від тотальної байдужості і тиші, там, де є, що сказати…
У жінок є щось від самого Ісуса. Вони готові з чистою душею молитися за тих, хто їх розіп’яв, добродушно усміхнуться тим, хто доставив їм нестерпні тортури, як фізичні, так і душевні.
Вони можуть стерпіти розп’яття, але не можуть стерпіти звичайного холоду. Дивні вони…
А хоча. Напевно, це і правильно – чекати пожежі від вогню.
В’ячеслав Прах
