«Я не ганчірка для підлоги»: як я покарала чоловіка за неповагу
Життєві поради

«Я не ганчірка для підлоги»: як я покарала чоловіка за неповагу

Не знаю, як так вийшло, але через 7 років сімейного життя, чоловік раптом вирішив, що він головний годувальник, і тому я повинна за все йому бути вдячною, виконувати всі його “хочу” за першим наказом.

Або просто вирішив, що настав час мене виховувати під себе. Але зі мною такі штуки не пройдуть. Я не ганчірочка для підлоги, щоб об мене ноги витирали.

Мене це дуже дратувало, я підігравала спочатку, але просто тому, що не хотіла сваритися. Думала, що його ось-ось попустить, що це якийсь дурний вибрикон. Дітей у нас поки немає. А то б, напевно, ще й на них відігрувався. Не знаю, з чого раптом він перестав мене поважати, але це вже остання крапля була для мене.

Я вирішила його провчити і навіть покарати. Щоб одночасно довести йому, що він не правий, і що він тупо не цінує того, що я для нього роблю.

Якщо що, я теж працюю. Так, я отримую в два рази менше. І що? Не безкоштовно ж. І моїх 6 тисяч мені на себе кохану цілком би вистачало, якби я могла їх на себе витрачати. Квартира у нас орендована, платимо 4 тисячі в місяць, благо не столиця, там ціни то вищі будуть.

Ну, я і сказала чоловікові, що тепер ми тимчасово просто співмешканці. Кожен живе у своїй кімнаті (у нас їх дві, слава богу), їсть окремо, і готує їсти собі сам. Те ж стосується прибирання, прання, і інших обов’язків по дому. За квартиру платимо навпіл, так як живемо разом. Все інше окремо.

Забрала з шафи свої речі, перетягнула їх в зал. Відправила в спальню телевізор з приставкою (він би його все одно забрав). Розклала собі в залі диван, застелила, і стала там жити.

З його боку спочатку були претензії, типу «Ти що з дуба впала?» і все таке. Але я спокійно пояснила, що його ставлення до мене страшенно дратує. І оскільки розлучатися я поки не має наміру, то нам потрібно відпочити одне одного, нехай навіть живучи в одній квартирі.

І ось вже пройшло два тижні. Якщо чесно, я в захваті. Я забула про те, що таке бігти додому і готувати вечерю. Забігла після роботи, купила йогурту або кефірчику, і задоволена. Минулого тижня навіть вдалося два рази сходити на розтяжку, давно мене там не бачили. Так круто, коли увечері можна сходити на манікюр, а на вихідних замість прибирання збігати в салон. Я волосся трохи перефарбувала і зачіску змінила. Прямо таки настрій покращився. І погода на вулиці прямо таки радує щосили. А ще й грошики зайві залишилися. Раніше я зазвичай сама купувала продукти, у чоловіка грошей не просила або рідко просила, якщо зовсім не вистачало. А на себе я не так вже й багато витрачаю, як виявилося. До речі, навіть солодке перестала купувати. Якось цукерок набрала до ранкового чаю або кави. І що ви думаєте? Він їх всі зжер, навіть не запитав. Вирішила, що простіше буде взагалі не купувати.

А що чоловік? Приходить з роботи злий. Варить собі пельмені, іноді смажить яєчню. А буває, просто бутербродів натовчеться і спати лягає. Коли він на кухні, то я намагаюся не заходити. У залі двері закриваю, щоб не бачити його. Ображається? Напевно, мені все одно. Бачу, що в нього шкарпетки чисті закінчилися і білизна теж. Постільне ні разу не змінив, не кажучи вже про прання. Часом навіть душ перед сном не приймає, як раніше. Скоро люди почнуть лякатись. Спасибі, хоч посуд після себе миє, а то б ще й лаялися. Раніше він навіть тарілки зі столу не прибирав, прогрес на обличчя.

Хоча мені здається, що він в якійсь мірі теж від мене відпочиває. Пару раз намагався дізнатися, де я такий хліб раніше смачний купувала. Я відморозилася. Не пояснювати ж йому, що у нас вже другий рік вдома є хлібопічка. На роботу ходить без тормозків, схуд навіть. Шкода? Неа. Сам винен. Він не намагається піти на контакт, але і я не очікувала цього. Він гордий дуже, і переступити через себе йому ой як складно. Нехай і далі пишається.

Ось так і живемо, не вітаємося, не розмовляємо. Чим це закінчиться? Якщо чесно, я починаю ловити себе на думці, що мені все одно. Попросить вибачення, визнає свою неправоту? Помиримось. Запропонує розлучитися – розлучимося. Я втомилася бути дівчинкою для морального биття. Я теж людина і хочу до себе поваги.

А ви погоджуєтесь із жінкою? Чи вважаєте, що це вже занадто радикальні методи? Пишіть свою думку в коментарях.

За матеріалами