“Справжня жінка з будь-якого чмо зробить мачо…”
Життєві поради

“Справжня жінка з будь-якого чмо зробить мачо…”

«Та який він мужик? Хіба він зможе мене утримувати?»

«Хіба це чоловік? Двері перед дамою притримати не може!»

«Ну й чоловік! Навіть валізу не допоміг з вагона винести!»

«Мужик, а ниє гірше баби».

Ці та інші вирази доводиться чути постійно.

Щоб отримати звання «справжній чоловік», потрібно відповідати цілому ряду вимог. (І все одно, схоже, нам буде мало, адже немає межі досконалості.) Але основні ознаки «справжності» з покоління в покоління змінюються.

Колись головна чоловіча функція була: продовжувач роду, годувальник, захисник. Тобто потрібно бути здоровим, фізично сильним, рішучим, агресивним.

В інші часи у чоловіках найбільше цінувалися лицарство і галантність. Продовження роду віталося, але як головна доблесть не афішувалося.

В радянських школах хлопчикам прищеплювали ідею про чоловіка-героя, готового пожертвувати життям заради ідеї та інтересів батьківщини і партії. Сімейні справи, тобто – особисті, нічого не варті в порівнянні зі служінням ідеалам і наміром негайно померти в боротьбі за них. Дітей, якщо що, виховає батьківщина.

Що ж від цього чоловіка потрібно сьогодні?

За результатами опитування, головне в чоловікові розум, порядність (так відповіло 65% учасників опитування), а також хазяйновитість, дбайливість, вірність (завжди раніше вважалися типово жіночими якостями, зауважимо).

За результатами іншого інтернет-опитування на жіночому форумі, найважливішими якостями чоловіків визнаються:

  1. Вміння брати на себе відповідальність.
  2. Впевненість у собі.
  3. Здатність отримувати задоволення, ведучи за собою інших.
  4. Турбота про підтримання рівності в спілкуванні.
  5. Почуття гумору.
  6. Вміння помічати деталі.
  7. Здатність любити.

А ось якості ідеального чоловіка за результатами ще одного опитування:

  1. Скромний, хороший сім’янин, батько.
  2. Здатний розуміти жінку.
  3. Власник гарної спортивної фігури, красень.
  4. Сексуальний.
  5. Відданий.
  6. Життєлюбний.
  7. Романтичний.
  8. Чесний, виконує обіцянки.
  9. Приклад для тих, хто поруч.
  10. Простий, відкритий.

Варто приводити результати інших опитувань? Можу сказати, що майже в кожному – свої пріоритети, свої нові риси ідеалу. Після всіх цих переліків особисто мені захотілося просто забути про них, а також про поняття «справжній чоловік». Нехай у кожного з нас буде свій справжній. Не треба порівнювати його з еталонними зразками, хто знає, які вони при найближчому розгляді. Як каже моя подруга, яка чотири рази виходила заміж у пошуках ідеалу: «Чоловіків міняти – час втрачати». У результаті поруч виявлялися просто люди, зі всіма перевагами і недоліками.

А питання прийняття недоліків – це питання часу і розуму жінки.

Пам’ятаю, як моя однокласниця, зразкова відмінниця, гордість батьків, розміркувала про свої життєві плани. Справа була під час випускних іспитів. Початок червня, цвіте бузок. Ми, втомлені від зубріння, взяли напрокат човник і ліниво поплели на інший берег. З чого ми тоді були? З очікувань, планів, надій і впевненості, що все буде по-нашому. У кожного, звичайно, по-своєму, але саме так, як задумали. І відмінниця моя мріяла про те, про що, напевно, саме відмінницям належить мріяти: заміж на останньому курсі інституту, не раніше і не пізніше, інакше всі гідні попливуть в чужі жадібні обійми… Чоловік – на п’ять років старше, вже кандидат наук з великими перспективами. З хорошої сім’ї з положенням. Гарний – само собою. Люблячий – безсумнівно. Не п’є, не курить – іншого варіанту і бути не може. Ну – далі по дрібниці: вірний, надійний, цікавий співрозмовник і все таке. Двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Влаштований побут. Я, багато років знаючи цю дівчину, ні на секунду не сумнівалася, що дістанеться їй саме такий супутник, про якого вона так докладно розповідає, ще навіть не будучи з ним знайома…

І знайшла! Вірніше, вони знайшли один одного в інституті (одному з найпрестижніших), де вона якраз закінчувала четвертий курс, а він аспірантуру. Все збіглося. Більш підходящої пари я в своєму житті не бачила. Вони зустрічалися належний час, подали заяву в РАЦС. Батьки радісно готувалися до весілля. За тиждень до призначеного дня наречена втекла. Відмовилася від усіх планів і обіцянок. І незабаром вийшла заміж за зовсім неправильну і не відповідну їй людину. За типове «не те». Жебрак, нібито художник, вигнаний з третього курсу архітектурного, відбув своє у армії, увірував у свій дар, яким в той момент і на хліб заробити не міг. Нижчий за неї зростом, до того ж. Весь неправильний – у всьому, за всіма пунктами. Але колишня однокласниця, з якою ми випадково зустрілися через пару років у парку, де вигулювали своїх ненаглядних немовлят, абсолютно нелогічно заявила мені у відповідь на моє запитання про крах ідеалів юності: «А він і є ідеальний чоловік. Одна справа вигадки. А коли його побачила, відразу вирішила: мій. З тим, аспірантом, я вже заздалегідь вмирала з нудьги».

Незабаром вони виїхали з країни. Жалюгідний невдаха став на Заході знаменитим художником. Кар’єристка і відмінниця – матір вісьмох дітей. От і будуй плани після цього! Хто б міг подумати!

А зі свого досвіду можу додати наступне: мені в житті зустрічалися справжні чоловіки. Це були ті чоловіки, яких я любила. І поки тривала наша любов, ми були один для одного справжніми, єдиними чоловіком і жінкою.

І дуже мені подобається вислів однієї невідомої оптимістки, який вона залишила на інтернет-форумі: «Справжня жінка з будь-якого чмо зробить мачо».

Від себе додам: безумовно! Якщо тільки вона по-справжньому зацікавлена ​​в цьому самому «чмо».

Галина Артем’єва