Я ненавиджу світ, де чоловіки одягають своїх дружин як повій, виставляючи на показ все те, що повинно бути таємним.
Де немає поняття честі і гідності.
Де жінки не хочуть дітей, а чоловіки не хочуть сім’ї.
Де цуценята, в яких ще молоко навколо губ не обсохло, вважають себе успішними за кермом батьківських машин, а будь-який, хто має хоч трохи влади, намагається довести вам, що ви нікчема.
Де люди лицемірно заявляють, що вірять в Бога, з чаркою алкоголю в руках і з відсутністю найменшого розуміння своєї релігії.
Де поняття ревнощів вважається ганебним, а скромність – недоліком.
Де люди забули про любов, а лише шукають найкращий варіант партнера.
Де чоловіки, хлопці пропивають батьківські гроші в нічних клубах, кривляючись під примітивні звуки, а дівки в них з-за цього закохуються.
Де чоловіче і жіноче вже давно не розрізняється і де все це разом називається свободою вибору, але тих, хто вибере інший шлях, затаврують відсталими деспотами, я просто не можу прийняти його.
Кіану Рівз