Чому чоловік готовий бути з однією жінкою, а з іншою категорично не готовий? Відповідь ця взагалі вкрай проста й очевидна. Якщо ми беремо ситуацію в її простоті, без душевних звивин, містичних обставин та історично сформованих стосунків. І дала цю відповідь багато років тому моя мама, яка натренувала прямоту висловлювання і вагомість тону під час вирощування самотужки трьох синів. Коли одна подруга переживала, що ніхто не хоче брати її заміж, мама заявила: «Тому що дружина – це підмога, а не тягар. А з тебе яка підмога? Один тільки тягар. От ніхто й не бере. Навіщо комусь зайвий тягар у житті?»
Збентежуюча і не дуже приємна правда, але що робити? Це життя, воно таке.
Прошу при цьому враховувати – «гарантію вам може дати тільки страховий поліс». Іншими словами, рецепта «як жінці назавжди прив’язати до себе чоловіка» я не знаю, і ніхто не знає. План може не спрацювати, обставини можуть не скластися, і щастя може не прийти.
То чому ж чоловіки обирають одних жінок і проходять повз інших? Два простих правила – і обидва головні.
Перше, апофатичне.
Мамине висловлювання, скажу вам по великому секрету, дуже правильне. Після досить короткого періоду юності, коли замість мозку працює гормональний фон і підліткові комплекси, нормальний чоловік несподівано дізнається, що жінки йому не потрібні. Ну, не те щоб зовсім не потрібні, але не є його головною життєвою метою. Що зробити крутий художній проєкт, перемогти в марафоні або стати заступником генерального – цікавіше, ніж просто привернути увагу красуні. До того ж на красуню все це, зрештою, впливає ефективніше, ніж просто «залицяння».
Чоловік у якийсь момент здогадується, що життєвий успіх у принципі не дуже визначається довжиною ніг супутниці і жирністю її борщів, хоча відмінно ними доповнюється. Що вибір між розумною книжкою і малозрозумілою жінкою набагато простіше й економічніше зробити на користь книжки. Що навіть без сексу жити, загалом, можна, а ось без грошей, друзів або улюбленої музики – не можна.
Постійна потреба саме в жіночій підтримці, жіночому схваленні, жіночому прийнятті – ознака чоловіка слабкого. Бабій здебільшого боягузливий – і саме тому нескінченно доводить собі й оточуючим, що він узагалі-то ого-го. А ось нормальному чоловікові жінка як така, повторюю, не дуже й потрібна. (Взагалі, прошу запам’ятати, що фразу «ти мені потрібна» говорять схильні до залежностей особини чоловічої статі. І потребує він, як ви вже здогадалися, не вас, а маму й об’єкт для затвердження).
Ні, краще, звісно, коли жінка є, навіть значно краще, особливо якщо це правильна жінка. Але головні життєві завдання чоловіка знаходяться десь в іншому місці. Просто так світ влаштований.
Зрештою, багаторазовими спостереженнями підтверджується і зворотний факт: щойно дівчинка перестає морочити собі голову гонитвою за чоловіками, переживаннями про їхню недостатню увагу і починає нарешті опікуватися саме собою, а до матримоніальних питань підходити суто технологічно, то, зазвичай, усі її «проблеми в особистому житті» швидко й чітко розв’язуються. Трішки краси і трохи розсудливості досить при правильному життєвому настрої.
Тому перше важливе правило – не заважайте чоловікові робити його справи, а краще – станьте їх корисною частиною. Не будьте йому тягарем. І зовсім необов’язково бути тренером у його виді спорту або бухгалтером у його фірмі – набагато важливіше і корисніше, як показує практика, надихати і підтримувати.
Друге правило, як не дивно, першому багато в чому суперечить: будьте собою.
Включаючись у чужі справи, не розчиняйтеся в них. Не намагайтеся зіграти «для нього» в якусь гру за винятком спеціально обумовлених випадків. Крім того, що подібні ігри втомлюють, вони ще й не дають довгострокового ефекту. Точніше так: на іграх, на пристосовності, на голому «так треба» і «так годиться», на штучно створюваній напрузі і вигаданих почуттях можна досить довго жити – але тільки тому, хто сам десь обманює себе або сам себе не розуміє.
Грубо кажучи, від співзалежної рятівниці алкоголік не піде ніколи, а бабій нізащо не кине ту, яка «вирішила нічого не помічати». І взагалі, шлюб на межі розлучення найміцніший, а стабільнішого за байдужість на світі нічого немає.
Але якщо ви почнете підлаштовуватися, зраджуючи себе, то адекватний чоловік вмить відчує напругу або маніпуляцію – і цілком природно почне виламуватися з незручних стосунків, і добром це все не скінчиться.
Тому що нормальна людина, незалежно від статі, відрізняє глибокі стосунки від функціональних. Людині потрібна людина, а виконавця соціальної ролі («бойова подруга», «коханка», «утішителька», «побутовий партнер», «об’єкт турботи» тощо) не так вже й складно поміняти. Зокрема й виконавицю ролі дружини. Незмінне, вічне тільки справжнє.
Щоправда, за справжність доведеться платити нестабільністю: живому властиво розвиватися. Але це – невелика ціна. Бо окрім шансу не просто довго перебувати поруч ви отримаєте можливість саме жити з коханою людиною, а не просто «взаємодіяти більш-менш успішно».
