Чому жінки погоджуються на роль другого плану? Чому роками очікують, що їхня історія матиме щасливий фінал?
Чому не виходить припинити ці стосунки легко?
Перша відповідь, про яку я думаю – ці стосунки ЗРУЧНІ. Насамперед, вони зручні чоловікові: завжди є місце, де тебе люблять, чекають, де можна отримати багато чого, майже нічого не вкладаючи, є нібито «запасний варіант» на випадок, якщо людина (чоловік) наважиться змінити своє життя. (Одразу скажу, що навряд чи чоловік на це наважиться, оскільки зручні саме ці стосунки, а не якісь інші). Це головна причина, через яку чоловік залишається в цих стосунках і, звісно, за спроби жінки їх розірвати, він починає вкладати в них більше, ще раз даючи «гачок із наживкою» жінці, після проходження важкого періоду все залишається на своїх місцях.
Отже, «просто це дуже зручно» – головна причина, через яку чоловік залишається в цих стосунках. Так, звісно, є невеликі труднощі – наприклад, як сказати дружині, або як викроїти час, але загалом такі стосунки для чоловіка набагато зручніші, ніж для чоловіка.
По-друге, ці стосунки ПІДТРИМУЮТЬ ЙОГО ШЛЮБ. Так-так, саме підтримують, а не руйнують, як часто думають жінки, зустрічаючись із одруженим чоловіком. Сімейна система схожа на терези, якщо на будь-якій шальці створюється нерівновага, наприклад, хтось дуже багатьом пожертвував заради сім’ї або дуже багато чого пережив, ця нерівновага створює напругу, й інші члени сім’ї намагаються її компенсувати.
А компенсувати виходить не завжди. Приміром, дружина робить аборт. І, як наслідок, звинувачує чоловіка – що це він не створив матеріальних умов для того, щоб вона змогла спокійно народити дитину, або що він не «відрадив» її, або що він недостатньо потурбувався про неї в процесі, та й узагалі тому, що йому живеться добре, а їй зараз погано. Ваги хитнулися. Чоловікові потрібні сили для того, щоб залишатися у стосунках, для того, щоб витримувати напругу, для того, щоб і далі приймати, любити, піклуватися, коли від нього так багато вимагають і до нього так багато претензій, часто для нього необґрунтованих і незрозумілих.
Де взяти на це сили? Де знайти підтримку? Ось тут і з’являється інша жінка – яка «приймає такою, якою є», любить, схвалює, розуміє, і, головне, не звинувачує. Далі, наситившись цими ресурсами, чоловік повертається до дружини. Він уже більш стійкий до її вимог, він почувається сильнішим, а головне, має невелику реальну провину, яка спонукає його піти на поступки і виконати частину вимог дружини, не обговорюючи їхню адекватність.
Тепер уже не потрібно обурюватися на порушення своїх кордонів і не потрібно повертати дружину в реальність. Чоловік стає «хорошим», дружина задоволена, отримуючи відповідь на свої претензії, сімейний човен перестав розгойдуватися – і шлюб триває. Отже, зрада стала ресурсом для продовження спокійного сімейного життя.
Наступного разу, коли «сімейний човен гойдатиметься» – чоловік уже знає, що потрібно зробити, щоб «відновити баланс». Є деякі сім’ї, де існує «негласний договір» на зради, а іноді цей договір укладається відкрито, з обговоренням. Приміром, дружина дуже старша за чоловіка, у них гарна сім’я, дитина, але вся сексуальна енергія чоловіка не вміщається в ці стосунки. Тоді чоловік заводить коханок. Найчастіше дружина про це здогадується, але їй зовсім не вигідно розривати стосунки. Чоловік задоволений, вона задоволена поведінкою чоловіка, що повернувся, всі у виграші. Шлюб триває.
Це друга причина, чому чоловікові абсолютно нецікаво розривати стосунки на стороні. Як і перша, ця причина не завжди усвідомлена, але вона є, і його сім’ї краще і легше від того, що є коханка.
Навіть цих двох причин вистачить для того, щоб чоловік не намагався розірвати ці стосунки. Але є ще третя причина – зазвичай коханка – це жінка «приємна в усіх відношеннях», вона добра, вона весела, вона хазяйновита, вона душевна, любляча, розуміюча, вона прекрасна, тому що вона – «образ», а не реальна людина. Це ЗАЛЮБЛЕНІСТЬ. Так-так, та сама закоханість, яка буває у школярів в 11-му класі, коли є Прекрасна Дівчинка, яка ідеальна і… недосяжна. Це не кохання, як часто плутають, бо тут немає відповідальності, немає реальності, бо іншої людини (з її реальними потребами) взагалі майже немає – є тільки образ її.
Зруйнувати образ, відмовитися від гарної картинки – це вимагає надто багато зусиль, а принесе тільки біль і дискомфорт. Навіщо це чоловікові, для якого ці стосунки ще й зручні? Крім того, тут також працює старий добрий механізм «МАТИ»: чоловікові приємно, що він має таку чудову жінку, можливо, він навіть пишається нею, інколи коханок показують своїм друзям і колегам: «дивіться, яка жінка перебуває зі мною у стосунках».
Отже, одруженому чоловікові абсолютно не вигідний розрив стосунків із коханкою. І, звісно, він не братиме на себе відповідальність за розрив стосунків, не намагатиметься їх розірвати – надасть це «іншій стороні», а сам, як і раніше, залишатиме гачки надії: «ось-ось я піду з сім’ї, там уже все погано»… В окремих випадках може бути й інший сценарій, коли одружений чоловік своїми спробами “розірвати стосунки” провокує коханку залишатися в них якнайдовше, бо такі спроби – насправді фальш, і мета їхня – радше “освіжити почуття”, підтвердити свою цінність для жінки, побачити її бажання залишатися у стосунках, а не розірвати.
Тепер про другу сторону трикутника – про жінку, про коханку.
Стосунки з одруженим чоловіком схожі на «запої» в алкоголіків. У період, коли алкоголік п’є – світ прекрасний. Проблеми починаються в тверезому житті. Такі стосунки схожі на наркотик, який дає полегшення в момент вживання, і після якого починається «абстиненція», а потім настає новий зрив. Це «романтичне захоплення іншим» припинити дуже складно, оскільки в жінки є теж дуже багато причин, які її тримають у цих стосунках.
І перша причина – це саме «романтичне захоплення». Усі «інші чоловіки» будуть гірші за цього, ідеального, але з «одним маленьким недоліком» – він одружений. Тобто перша причина – це та ж сама закоханість, яка заважає бачити реальну людину. Одружений чоловік теж «прекрасний у всіх відношеннях» для своєї коханки.
Що найцікавіше, навіть коли минає період закоханості, коли вже жінка бачить, що він не такий «прекрасний», тоді вмикається причина «З НИМ УЖЕ»: з ним уже так багато прожито, він уже так багато знає, він уже такий близький… – «інший не зможе бути на його місці».
Наступна причина це теж ЗРУЧНІСТЬ, як це не дивно. Коли чоловік живе окремо – це дуже зручно: не потрібно зустрічатися з купою неприємних речей (якраз які зазвичай і руйнують ілюзорний образ). Не потрібно щодня домовлятися про сімейні проблеми, не потрібно будувати спільне життя. Можна ЛЕГКО залишатися Ідеальною для нього (і це ще одна причина) – так само як він залишається Ідеальним для неї.
Отже, що існує між одруженим чоловіком і його коханкою, те, що утримує у стосунках, більше, ніж просто секс. Часто є ще «душевна близькість» – тривалі розмови, в яких обидва виконують ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНУ ФУНКЦІЮ одне для одного. Він ділиться своїми проблемами, чого не робить вдома чи з друзями, вона розповідає про свої переживання. Обидва є чимось на кшталт «віддушини» одне для одного. Часто саме цей бік буває одним із найбільш утримуючих. Для жінки насамперед. Але плата за таку «психотерапію» висока.
Плата – це ваші роки. Плата – це ваші втрачені можливості. Плата – це замкнуте коло, з якого неможливо вийти без втрат. Плата – це вечори самотності та відчаю. І це ваш вибір – платити цю ціну. Питання в тому, наскільки цей вибір усвідомлений і наскільки це вибір. Чи вибирає алкоголік «піти в запій»? Здебільшого, він говорить про те, що «штовхнули зовнішні обставини», що «не можу без цього». І це теж правда – залежність – тотальний механізм, що пронизує всі рівні буття, який формується в ранньому дитинстві й вмикається неусвідомлено.
