Зараз дуже модно бути жебраком. Більше того, із цим пов’язують щастя у стосунках. Подивіться на радісні відгуки жінок: «Я навчилася просити та познайомилася з чоловіком, який на другому побаченні купив мені абонемент до салону. Це бомба».
Якщо перекласти це нормальною людською мовою — мене навчили стояти з простягнутою рукою, при цьому не відчуваючи сорому. Це так класно.
Багато жінок діляться своїми результатами, розповідаючи, хто що випросив. Дуже схоже на діалоги таксистів про те, як їм попався іноземець, і вони його взули. У чоловіків ситуація краща, але вони теж просять. Просять не фінансів, а поваги. Та сама простягнута рука.
Бідні жебраки не розуміють лише одного – вкладення партнера не гарантують вам його кохання. Що чоловікам, що жінкам здається — варто змусити людину вкладатися, вона одразу закохується.
Вкладення людини – це її подяка за задоволення. Акт доброї волі. Вкладення, подарунки та кроки людини відбуваються за її ініціативою та показують її ставлення до вас. Якщо вони нав’язані вами — вони не викликають нічого, крім зламу вашої рефлексії.
Вам здається, що вкладення можна випросити, отже, і хороше ставлення можна випросити теж. Ви припиняєте розуміти, що ставлення до вас залежить від вашого ставлення до людини. Від того, яке задоволення партнер отримує від взаємодії з вами.
А яке задоволення від взаємодії з жебраком на вулиці? Нуль цілих та нуль десятих.
Іноді жінкам здається, що чоловікам дуже подобається витрачати свої ресурси. Здається, що кайф саме у витратах, тому так посилено жінка намагається викликати у чоловіка кайф. І не важливо чи любить їх чоловік, чи просто вирішив поспілкуватися, він зобов’язаний обдаровувати дарами.
Поговоримо предметно — чоловік готується до побачення з жінкою, яка йому сподобалася. Він розцінює цей час як відрізок своєї особистої ефективності. Все має бути спрямоване на отримання жіночого задоволення від процесу і, як наслідок, має відбутися зростання потягу у бік чоловіка. Це стратегія чоловіка.
Якщо друг запитає у чоловіка, куди це він зібрався – залежно від ступеня потягу до жінки, він відповість на побачення або на зустріч. Різниця між побаченням та зустріччю дуже велика. Від зустрічі немає жодних очікувань, тому й особливої підготовки немає.
Зустріч можна провести просто у машині, чи біля під’їзду. А жінка може як завгодно журитися тому, що чоловік не прагне її вразити. Вона не розуміє, чому він не поводиться мужньо і не відчиняє перед нею двері, не обіцяє їй казку і півцарства — адже він чоловік і йому повинно бути приємно поводитися красиво з жінкою.
Не з кожною жінкою, а лише з тією, що справила на нього враження. Це важливо.
Чоловікові вигідно, щоб жінка вважала його за принца. Але лише та жінка, яка є значущою у його очах. Не кожна жінка.
Тому ваші думки про те, щоб хакнути систему та отримувати вкладення від чоловіка чи жінки, повинні трансформуватися у потребу бути важливою людиною для неї/неї.
Проблема в тому, що цікавляться курсами жебраків саме ті люди, які розуміють, що нічого не варті. Вони “малюють” собі перспективу значимості, прямо пропорційну вкладенням. А якою ціною отримані вкладення – не важливо.
Підсвідомо жебраки бачать, що вони жебраки. Бачать свою простягнуту руку, але в цей же час у магазині чують прохання жінки: «Дорогий, будь ласка я дуже хочу цю шубу» і відповідь чоловіка: «Так, звичайно, я куплю тобі її прямо зараз». Губи жебрака стискуються – все-таки просити це правильно.
Але жінка, яка попросила шубу, спочатку у стосунках нічого не просила — чоловік був дуже радий виконати її прохання, бо вона для нього важлива. І саме зростання значущості для людини дозволяє вам зрештою просити. Будучи значущими, ваші прохання знаходять відгук.
Дівчата, які спіткали «дзен» жебракування, стають на шлях проституції. Віддаються вони за послуги таксі та складання шафи. Їм здається що саме вкладення чоловіка, говорять про його велике кохання. Але випрошені вкладення говорять про ринкові відносини. А саме – вкладення чоловіка в обмін на близькість. П = проституція.
Якщо ж жінка говорить про те, що близькості з чоловіками немає — але ті все одно обдаровують її різними благами, вона насолоджується разовими подачками, як сліпий на вокзалі, адже чоловіки раді випрошеним вкладенням, бо розуміють, що можуть розраховувати на близькість найближчим часом. Це плата за вкладення чоловіка.
Далі чоловік зрозуміє, що він лох, бо обдаровує жінку, а вона його водить за ніс. Отже, він від такої жінки дистанціюється. Якщо жінка вміло водить чоловіків за ніс, у них зростає агресія та роздратування. Нерідко подібні «прокачані» жебраки отримують по голові у буквальному значенні слова. Від тих самих «гаряче люблячих» чоловіків.
Ви вважаєте, що чоловік має вас обдаровувати? Вам хочеться щоб жінка вас поважала? Але і перше і друге, це доказ почуттів людини у реальному світі. А як можна доводити те, чого насправді поки що немає, а можливо, й не передбачається?
