У всіх свої «таргани», ми всі робимо шалені вчинки, але суспільство миттєво включає свій «рупор праведності». Відповідно до законів пристойності ми миттєво потрапляємо до «чорного списку» нерозуміння. Всі ми грішимо, але з боку воліємо виглядати праведниками. Немає прощення чужим гріхам, але ж у своїх помилках стільки задоволення. Всюди подвійні стандарти, в основі яких лежать тілесні бажання та емоції.
Часто ми чуємо фразу «але все це неправильно», а про суб’єктивні поняття пам’ятаю тільки я?! Де чітка грань між чорним та білим? Хто раптом став світовим суддею і вирішив, що жити можна лише за одним сценарієм? Ти твориш свій сьогоднішній день, ти головний герой свого роману. Ти і твій партнер вирішують, що для вас є нормою, стандартним видом проведення часу та розваги. Канонів немає. Грані стерті. Світ пливе за течією, яка називається «гріх». А ось оцінку твого ступеня «креативності у цьому гріху» можуть дати лише ти і твій партнер. Ви і лише ваші фантазії можуть жити самостійним життям.
У чому полягає «нормально» в інтимній сфері? Хто створив збірку правил і хто займається їх виконанням? – Ніхто. Все у твоїй голові. Те, що є гріховним для твого сусіда, може стати звичайним заняттям для твого вечора. Чи потрібно почуватися ізгоєм, якому подобаються нестандартні речі? – Ні. Умовно існують правила, які не можна порушувати, але всі ці умовності укладені у виборі кожного з нас.
Які ж дурниці суспільство визнає «нормальним» у сексі, але сувора дійсність руйнує ці нав’язані міфи?
1. Секс за розкладом
Суспільство нав’язує нам близькість за розкладом. П’ятниця, вечір? У суботу з ранку? Раз на тиждень? Два? Як часто потрібно займатись сексом? Скільки разів на день, тиждень, місяць? Чи потрібний графік? Хто стежить за частотою виконання? Чи корисна фізична близькість здоров’ю? – Це така нісенітниця.
Секс – це емоція, порив, бажання. Його неможливо передбачити. Він або спалахує, або ні. Кожен сам вирішує собі як, де і кого хоче. Можна вивести формулу, але компонентами даної формули будуть частота бажання та можливість втілення цього бажання у життя. Захотів – “полюбив”. Не схотів – відмовив.
За поривами треба жити, а не графіком. Панове, отримуємо задоволення, а не думаємо про те, хто і що про вас подумає.
2. Мораль інтимного процесу
Скажіть, хто знає, як потрібно ПРАВИЛЬНО кохатися?! Які пози прийнятні, а які аморальні? Як можна креативити з коханкою і що категорично заборонено робити із дружиною? Які іграшки дозволені, а які вважаються аморальними? – Море заборон та жодного задоволення.
Немає поняття «не нормально». У всіх свої амбіції, бажання та фантазії. Ніхто не може заборонити оральні ласки, якщо ви цього хочете. Любите погратися? – Віддавайте себе грі цілком. Забудьте про норми суспільства.
3. Подвійні стандарти
Подвійні стандарти – пережиток минулого сторіття. Чому “нормально” спати втрьох, але моя дружина не повинна пізнати такий досвід? Чому “нормально” практикувати анальні ласки, але моя дівчина про них навіть не повинна знати? Чому зрада для чоловіків це “нормально”, а для дівчини – тавро на все життя? Хто запровадив систему подвійних стандартів? Чому “правильно” існує лише у вузькому значенні слова? Де ж жорсткі вимоги до всіх членів громади? Чому є заборони для гравців, але є вседозволеність для власників команди? Чому те, що “нормально” для сучасної дівчини було табу для дівчини 70-х років? Набридли рамки.
Сувора правда подвійних стандартів полягає в тому, що чоловік може зраджувати, вибирати, жити у вічному пошуку, а дівчина повинна чекати. Чекати, коли її виберуть, чекати, коли її покличуть заміж. Чому виправдання зрадам чоловіка звучить так: “Я за своєю природою полігамний”? Це нісенітниця. Це вигаданий міф, який вигідний тим, хто зраджує та тим, хто перманентно прощає ці зради.
Давно настав час послати до біса всіх тих, хто забув, у чому полягає сенс життя! Щастя – ціль кожного, але ми часто суємо ніс у життя інших, щоб прикрасити своє прісне існування. Час жити, а не заздрити. Зніміть життя з ручника і впевнено тисніть на газ.
