Знаєш, що по-справжньому гідно й істинно красиво?
Вірити в себе, коли тебе намагаються зруйнувати.
Стояти не похитнувшись там, де інші морально вмирають.
Розправляти зламані крила через біль.
Тримати усмішку напоготові, немов кулі, щоб влучити в тих, хто чекає твоїх сліз.
Носити себе високо.
Тисни на курок, моя дівчинко. Відточуй характер. І запам’ятай, – шість заповідей, які завжди виручають:
Не скаржся.
Не пояснюй.
Не вір.
Не бійся.
Не проси.
І поважай себе настільки, щоб ти могла закрити будь-які двері, ніколи не пошкодувавши про це.
Це повинно бути в крові, як звіриний інстинкт. Ні до чого відкривати серце.
Якщо гірко, сумно, нестерпно, – довір це ночі, музиці, келиху червоного вина і шкіряному блокноту, – нехай тільки їм буде дозволено знати, скільки довелося витримати.
Бережи честь. Тримай спину рівно. Довіряй гордості, – вона завжди виручає в останній момент. Це ті самі війська, які ніколи не підводять.
І нехай повільно розриває на шматки зсередини, – особисте пекло, через яке ти йдеш зараз, пізніше стане силою, палаючою яскравим вогнем в очах.
Сльози, сумніви, слабкості, безсонні ночі проходять. Муть осідає, в сухому залишку залишається мудрість, метал в характері, який не дозволить зламатися, ніжність в серці, яка вже не для всіх і бажання любити, – саму себе.
Не здавайся. Будуй нову Імперію з осколків, що впиваються в серце.
Красиво переживати свої драми – не просто перемога. Це мистецтво. Це вищий пілотаж.
