Чоловіки «на час» і чоловіки «назавжди». Текст, який варто прочитати кожній жінці!
Психологія

Чоловіки «на час» і чоловіки «назавжди». Текст, який варто прочитати кожній жінці!

Ось сьогодні ще були хороші стосунки, а завтра вже все закінчилося без пояснень! Чому так?

Розповідаючи про свої стосунки, кожен з нас відобразить тільки свій сколок досвіду, свої враження – причому ці враження часто-густо можуть бути оманливими, тому що картинка сприйняття не відповідає самій дійсності. У нас же є в оці «сліпа зона» – коли ми просто не бачимо те, що в цю зону потрапляє. Точно так само і в психіці – нам деколи неможливо дати об’єктивну оцінку нашим стосункам, ми не можемо сказати, що ж було між нами насправді. І розібратися в хитросплетіннях відносин не під силу іноді навіть психологу.

Жінка оцінює ситуацію, виходячи зі своїх інтересів, чоловік – зі своїх, спостерігач переслідує свої інтереси. А сторонні люди дивляться зі сторони і бачать ситуацію такою, як їм підказує їх власний досвід. Що відбувається в парі насправді – краще розбиратися професійному психотерапевту.

Поділюся своїми спостереженнями – за останній рік кількість людей, які звернулися за допомогою до психотерапевта, збільшилася просто в рази! І це не тільки моє спостереження, а й багатьох моїх колег. Причому якщо раніше приходили в основному з сімейними проблемами, то сьогодні все більше тих, кого хвилюють чоловічо-жіночі стосунки. Саме в розрізі «Що трапилося, чому він пішов, не подзвонив?»

На першому місці за кількістю запитів до психотерапевта – залежність. Жінки не хочуть бути залежними від чоловіків. І питання «чому він не подзвонив?» – з цієї опери. Жінки хочуть ясності, вони більше не бажають мучитися невизначеністю. Якщо раніше вони погоджувалися бути приймаючою стороною, грати пасивну роль – прийде – не прийде, зателефонує – не подзвонить, то сьогодні їх це обурює і напружує. Якщо в неважливій фінансовій ситуації жінки ще можуть закрити очі на залежність від чоловіка – як було в 90-х, наприклад, то сьогодні вони навчилися заробляти, приймати рішення і зрозуміли, що для щастя зовсім неважливо, який у тебе вдома унітаз – золотий або фаянсовий. Зате важливо знати, що чоловік з тобою чесний.

Це тенденція. Зав’язується роман, чоловік доглядає, розвиваються нормальні стосунки. А потім чоловік їх припиняє. Я часто чую від жінок останнім часом – «чоловіки-обманщики». Інша справа, що вони, можливо, мимовільні обманщики, але жінкам від цього не легше, правда ж?

«Чоловіки на час»…

На відміну від «чоловіків назавжди», вони ставляться до жінки не як до лінії своєї долі, не як до важливої і цінної людини, а як до…. проєкту, чи що. Мені здається, раніше такого не було. Ще кілька років тому чоловіки так себе не вели – ось сьогодні ще були хороші стосунки, а завтра вже все закінчилося без пояснень! Зрозуміло, я ні в якому разі не хочу узагальнювати і стверджувати, що двадцять років тому чоловіки не зникали «з ефіру». Зникали і раніше. Однак сьогодні явно простежується тенденція: чоловіки стали по-іншому сприймати стосунки з жінками. Вони ставляться до кохання обачливо, продумано, з холодною головою.

Ризикну узагальнити: сьогодні багато чоловіків ставляться до стосунків саме як менеджер – до проєкту, у якого є початок, кульмінація, плато, завершення. Ніяких романтичних думок «вона моя на все життя», навіть «вона моя» немає і в помині. Він холоднокровно завершує відносини, як менеджер закриває відпрацьований проєкт.

Принаймі, виглядає дуже схоже! І важливо це розуміти ось для чого: щоб не допустити самознищення, не почати звинувачувати себе, шукати свої неіснуючі дефекти. Жінка тут ні до чого, повірте. На консультацію до психотерапевта приходять гарні жінки. Дуже гарні. Цілком адекватні. І розповідають про те, що чоловік не захотів продовжувати стосунки. Або обірвав їх.

Коли я переконався, що це не поодинокі випадки, а нова тенденція, став обдумувати, в чому ж тут справа. І прийшов до висновку, що це типовий чоловічий спосіб реакції на велику кількість одиноких жінок в нашому суспільстві. Простіше кажучи, чоловіки розпещені увагою і ставляться до жінки не як до особистості, а – як до функції. Це перше, що спадає на думку. Але думати, що вся справа в розбещеності чоловіків, було б занадто просто. І другий висновок: проєктне ставлення до кохання – це відповідь людської психіки на швидко мінливі декорації соціуму. Наші цінності змінюються надто стрімко, щоб ми ставилися до них як до цінностей. Одного разу ми з вами вже говорили про те, що років сорок тому вдарити свій автомобіль – це була трагедія. Автомобіль був дуже великою цінністю, авторемонтних майстерень було мало. Сьогодні ми легко міняємо одну модель на іншу, особливо не прив’язуючись до своєї машини.

Неприємно, правда? Але ставлення до людини стає технічним. Чоловік ставиться до зв’язку з жінкою як до ділового проєкту: прикидає, які витрати тимчасові, емоційні та фінансові знадобляться, щоб отримати результат, потім стартує власне сам проєкт, потім – результат. Я не маю на увазі під результатом факт фізичної близькості, хоча і це теж. Чоловік під результатом має на увазі емоційну близькість, цікаве проведення часу. А потім вирішує, що проєкт закритий, йому від цієї жінки більше нічого не потрібно. Такий виверт свідомості: ми мислимо проєктами, ми змінюємо гаджети раз на пів року, автомобілі та побутову техніку раз в декілька років – і відбувається перенесення, ми починаємо думати, що і люди швидко і легко замінні. Але ж кохана і дорога людина незамінна. І думати інакше – помилка незрілої свідомості.

«Чоловік на час» не сприймає жінку як доленосну людину. Так, йому подобається вона, він за нею сумує, хвилюється, чекає зустрічі – але ці почуття дрібні, не такі глибокі, як ті, що відчуває жінка. У такі стосунки набагато більше емоційних інвестицій вкладає жінка.

Для жінок любов завжди була і буде безумовною цінністю, запорукою щастя і задоволеності життям. Жінка не в змозі зрозуміти, як можна ставитися до стосунків, як до проєкту. Хоча і жінкам часом буває властива, так звана «гаджетна» свідомість. Сучасні віяння такі, що люди психологічно сприймають як проєкт і народження дітей, і планування відпустки, і покупку житла… Гаджетна свідомість передбачає обов’язкову заміну одного проєкту іншим. Чоловіки частіше стають жертвами гаджетної свідомості, тому що вони ближче до світу техніки. Кажу «жертви», тому що чоловіки таким ставленням збіднюють себе, обкрадають.

Я недавно розмірковував про сучасних письменників-чоловіків: ну про що у них можна прочитати? Де, в яких книгах можна знайти таке ставлення до жінки, як у Хемінгуея? Як у Ремарка? Коли жінка – лінія долі? А зараз – ну ось таку дівку зустрів, а потім ще іншу дівку… У сучасної літератури немає чоловічого обличчя. Чоловіки пишуть про що завгодно – тільки не про чоловічо-жіночі стосунки. Немає цього чарівного ставлення до жінки як до дару долі.

Одвічний, архетипний чоловічий страх – не впоратися з жінкою. Адже мимоволі, але доведеться доводити, що ти – справжній: воїн, коханець, здобувач, господар. Надія і опора. Вершитель доль, в загальному. Якщо ти – назавжди. А якщо «на час» – то який же ти вершитель доль, що приймає стратегічно важливі рішення? Ти просто менеджер ситуації. А тепер – головне: адже програма справжнього чоловіка яка? Зробити жінку щасливою. Так було в усі віки. Наш час теж не виняток. І мені здається, що ми скоро перехворіємо цією хворобою – я маю на увазі розважливий маркетинговий підхід до кохання. Цінність любові як частини твоєї долі, як кармічного початку – до нас повернеться.

І неважливо, одружилися чоловік і жінка, чи народилися у них діти. Адже ми обговорюємо не економічні й медичні аспекти проблеми, вірно? Ми говоримо про головне, про кохання. Про те, що кохання було не проєктом, а стихією, не задумом, а сенсом життя обох. Такі стосунки – частина долі – вимагають тебе самого цілком, глибинно, а не поверхово.

«Чоловіки назавжди» є – подивіться навколо! Буває навіть, що і «чоловіки на час» стають «чоловіками назавжди» – якщо трапиться така хімія між двома, що життя без цієї жінки чоловік собі не уявляє.

Право на існування мають різні встосунки – і на час, і назавжди. Нічого поганого в проєктних стосунках немає – якщо і чоловік, і жінка віддають собі звіт в тому, що у їхнього роману є певні правила гри. Проблеми починаються тоді, коли жінка налаштовується на любов як долю, а чоловік як на черговий проєкт. Як це зрозуміти? Інтуїтивно жінка практично завжди може відчути, як її коханий до неї ставиться. «Чоловік на час» немов німий – він не подає ніяких сигналів про те, що «ти моя єдина, я хочу бути з тобою завжди». А в доленосних стосунках чоловік такі сигнали посилає – пам’ятаєте, як у фільмі про маршала Жукова: «Я хочу, щоб ти закрила мої очі»? або: «Я без тебе задихаюся».

Чоловіка, який зустрів свою жінку, не зупиняє ніщо. У справжніх, автентичних стосунках не існує перешкод. Навіть якщо чоловік одружений або жінка заміжня – це теж не перешкода. У мене великий психотерапевтичний досвід, я знаю, що кажу. Навколо багато хворих шлюбів, коли люди живуть один з одним за інерцією, тому що «так вже вийшло». І коли хтось зустрічає істинне доленосне кохання, – це справжнє і трохи трагічне випробування долі і долею. Ну і такий, життєвий, маркер – «чоловік назавжди» примчиться на допомогу, буде рятувати жінку, піклуватися про неї, тому що вона для нього надцінність – і в радості, і в печалі. А «чоловік на час» може запросити жінку на тиждень в Таїланд, прекрасно відпочити разом, але не відгукнутися потім на її прохання про допомогу. Тому що допомога – за рамками проєктних стосунків.

Ось ще такий симптом проєктних стосунків: поки ви разом з цим чоловіком, все добре. Приємний вечір, радісний уїкенд, пристрасні ночі. А коли чоловік іде, і жінка залишається одна, відчувається такий неприємний післясмак, занепокоєння, сумнів. Вона в глибині душі відчуває, що ці стосунки – «не справжні». У них все, як би це сказати… Правильно. Подарунки доречні. Настрій підходящий. Поцілунки полум’яні. Сеkс коректний. Руки у чоловіка не тремтять, долоні не потіють. На смс-ки і дзвінки він може відповісти, може і не відповісти: зайнятий ж… Загалом, чоловік не готовий, як ми вже сказали, вкладати в стосунки свої емоції, почуття, своє життя. Жінку ж не обдуриш. Ще раз хочу підкреслити: «чоловік на час» – не негідник. І в таких стосунках теж можна отримувати задоволення. За умови, що жінка розуміє: її запросили в проєкт, а не в життя. Коли ми називаємо речі своїми іменами, стає жити якщо не легше, то хоч простіше…

Не ми ж з вами відкрили, що люди живуть в міфі. На прийом людина приходить тоді, коли міф руйнується. Звичайно, жінки до останнього захищають своїх чоловіків, виправдовують їх: «він зайнятий на роботі», «склалися несприятливі для нього обставини»… Жінок «кохання-проєкт» ображає і принижує. Але найгірше, що у них може виникнути базова недовіра до життя – і коли вони зустрічають «чоловіка назавжди», поводяться по невірній моделі, відлякуючи справжню любов.

Дозволю собі на закінчення побажати мимовільним учасницям невдалого або вимушеного «проєктного роману» зібратися з силами і поставитися до нього як до життєвої постановки, де все було не навмисно, все було не серйозно, де був прожитий і отриманий дуже важливий досвід, але з одним застереженням: п’єса ця не з вашого життя і не про вас.

Ваша справжнє життя ще попереду. Воно вас чекає.

Олександр Бондаренко