Знаєте, що саме найбільше дивує мене в чоловіках? Те, що вони примудряються одночасно презентувати себе і як сильна стать (якщо йдеться про гроші, роботу тощо), і як слабка стать (якщо йдеться про відповідальність за дітей), і як якась істота, яка абсолютно не контролює себе і якою керують тільки інстинкти, якщо йдеться про ліжко.
До жінки, відповідно, вимоги теж суперечливі. З одного боку – не тиснути, не перечити. З іншого – тягнути все на собі. Давати чоловікові ухвалювати сумнівні рішення і ризикувати. А якщо щось не вийшло – це ти винна. Це легко проілюструвати трьома стратегіями поведінки жінки, які не потрібно втілювати в життя.
1. Привчати
Взагалі, слово «привчати» асоціюється у мене виключно з котиками. Щось на кшталт «привчати до лотка». Утім, мій котик прийшов у наш дім уже з цим сокровенним знанням. І одразу приступив до своїх обов’язків домашнього улюбленця, мабуть, був заздалегідь ідеально підготовлений. А от про чоловіків я такого сказати не можу.
Ось, наприклад, який коментар до однієї зі своїх статей я отримала сьогодні.
«Психологи мають знати, що до всього нового чоловіків потрібно «привчати». От хоч трісніть, але це так. А на догляд за немовлям жінку, хоче вона чи ні, орієнтують із дитинства. Чоловіка – ні. Погано, але це реальність».
Знаєте, я чесно відучилася на факультеті психології п’ять років, ще два роки віддала клінічній психології та сексології, і три роки – гештальт-терапії. Але жодного разу я не зустрічала наукових рекомендацій до чогось привчати чоловіків. Мабуть, треба ще зоопсихологією зайнятися.
А якщо серйозно, погано в цій цитаті не те, що молодому батькові треба створювати умови і давати можливість «в’їхати» в процес. А те, що жінку вважають заздалегідь пристосованою до всього «поприроді». Ні, на жаль. Міські жінки, особливо ті, що з сімей з однією дитиною, особливо ті, що народили рано, так само безпорадні, налякані й спантеличені появою малюка, як чоловіки. Навіть якщо дуже хотіли його. Вони так само долають докори старших жінок у роду та зауваження від усіх, починаючи від патронажної медсестри й закінчуючи тими, хто проходить повз. Вони точно так само не розуміють, що відбувається. Але якось справляються же?
Підтримувати одне одного в новому досвіді, разом пізнавати радощі й прикрощі батьківства – це одне. Але звалити на себе, плюсом до післяпологового навантаження, ще й функцію «привчання» – це вже вибачте. Все-таки, визначтеся, джентльмени, хто ви. Першокласники-мамині помічники, або сильна стать. Постарайтеся бути з нами хоча б нарівні, привчайтеся до лотка самі!
2. Давати аванси
Тільки давайте не вдавати, що цього немає, і не відмахуватися від реальності словами «сама винна». Річ у тім, що довгі роки, десятиліття, століття дівчаток у нас орієнтували саме на чоловічі аванси. Ти спочатку потерпи, а потім усе буде!
Ні, ну справді, народний фольклор напханий цим подоланням. Спочатку лейтенант – потім генерал. Якщо підніматися – то з самих низів. Дружина вірно подає патрони, і все таке. У цьому всьому мені не подобаються дві речі. По-перше, чому патрони подає тільки дружина? Та ще при цьому не припиняючи побутового обслуговування. По-друге, які терміни цього «потім»? Коли має настати щасливе завтра? Коли стерпиться, злюбиться, притреться і розпогодиться? Термінів немає. Мається на увазі, що це може бути і п’ять, і десять, і двадцять років, а там і до пенсії недалеко.
Утім, я розумію, що юність рідко буває багатою (принаймні, якщо немає стусана від батьків), а жирок наростає після багатьох років наполегливої роботи, самовдосконалення і стажу. Одне цікаво – чому немає таких самих авансів для жінок?
«Ти не дивись, що дівчина зараз не дуже приваблива. Бери, що дають. Будь-який хитрий і мудрий чоловік зможе виростити з дружини красуню».
«Ти спочатку гарненько вкладися в дружину і почекай років десять, поки вона навчиться замінювати підковдру і варити борщ. Ну не відразу все, потім, зате, чоловіком шеф-кухаря станеш».
І вже звичайно найголовніше: «Ти років двадцять почекай, коли жінка стане дорослою, досвідченою. А там, дивись, і задоволення в ліжку отримаєш»… Якщо хтось збереться зняти прихованою камерою фільм за моїми замальовками, я готова проспонсорувати. Дуже вже хочеться побачити витягнуті обличчя громадян, яким не дали нічого, крім авансу.
3. Бути дружиною, яка виправляє косяки
По-іншому якщо сказати, жінки привчені виправляти за своїми партнерами косяки. І самі не помічають цього.
«Не тужи, Іване Царевичу, лягай краще спати, ранок вечора мудріший», – говорила казкова героїня в разі будь-якої проблеми. І не тільки говорила, а й робила. Вирішувала всі питання, чоловікові залишилося тільки лягти спати. Цим, на жаль, грішать і сучасні Івани. Не завжди, до речі, царевичі. А жінки за старою традицією їх жаліють, і підтирають калюжки. Так народжується співзалежність.
Людина має відчувати наслідки. Наслідки зайвої чарки. Наслідки витрачених грошей. Наслідки ліні і неробства. І це зараз не про «привчати». Це про «не виправдовувати». Один раз можна і закрити очі. А ось на десятий раз пора зрозуміти, що це система. До речі, жінок у таких речах набагато менше підтримують. Якщо вже котишся по похилій – котись, ми тебе використовуємо за призначенням зайвий раз. Але ось чоловіків, які бігають із тазиками за п’яною дружиною, відмазують перед начальством і виправдовують перед сім’єю, я щось не зустрічала. Можливо, саме тому для жінки залежність набагато частіше квиток в один кінець…
