“Будь ласка, не торкайся мене”.
“Не торкайся мене”.
“Забери від мене свої руки”.
Якщо ви жінка, то висока ймовірність, що ви часто кажете ці слова. І це сумно.
Ці слова змусили мене усвідомити, що моє тіло більше не моє. Моє тіло – це те, в чому я живу, те, про що я дбаю, але не заради себе. Суспільство маніпулює нами, щоб ми відчували, що маємо робити це заради чоловіків. Але хіба я не можу піклуватися про себе, просто щоб почуватися краще?
Вибачте, хлопці, але я присідаю не для того, щоб накачати зад, за який ви могли б мене хапати, а щоб почуватися впевненішою, коли виходжу в бікіні на пляжі. І свою блузу з глибоким декольте я купила тому, що вона була на розпродажі, і тому що я досить смілива, щоб трохи оголитися.
Дуже часто ми забуваємо, що можна щось робити просто заради себе.
Більшість змін у своїй зовнішності я роблю для себе, тому що я хочу виглядати краще, щоб почуватися краще.
Я одягаюсь не для чоловіків.
Я фарбуюся не для чоловіків (тому вистачить мені говорити, що ви любите не нафарбованих дівчат).
Я роблю зачіску не для чоловіків.
І я не одягаю заради них підбори.
Я все це роблю заради себе. Це все змушує МЕНЕ почуватися добре. Це все змушує МЕНЕ почуватися впевнено. Я хочу стежити за собою заради себе.
Я не хочу бути об’єктом бажання, не хочу бути взагалі “об’єктом”.
Коли я виходжу гуляти, я хочу насолоджуватись собою, а не відчувати, ніби я вийшла напоказ чоловікам. Коли я виходжу гуляти, я намагаюся насолодитися часом із друзями.
Я студентка, працюю на двох роботах, і зустрічі з друзями – моя єдина можливість відпочити. Я не хочу витрачати цей час на те, щоб на мене вирячилися сп’янілі чоловіки, не хочу відчувати їхні руки на своїй дупі, просто тому, що їм захотілося мене потрогати.
І все одно мені цього не уникнути. Я часто бачу, як чоловіки витріщаються на мої ноги, сподіваючись, що я пишатимусь, що вони вважають мене сексуальною. Але вони помиляються. Мені не лестить, що ці чоловіки надто зайняті фантазіями про те, як мене роздягнути, щоб навіть запитати, як мене звуть.
Я – жінка, але ще важливіше: я – людина. Я заслуговую на повагу.
Мене повинні досить поважати, щоб я не просила когось кілька разів перестати торкатися до мене. Та й один раз – це занадто багато, тому що ніхто не повинен торкатися до мене без мого дозволу та згоди. Уявіть, якби я схопила чоловіка за його дупу на вулиці. Фу, яка вульгарність! Жінка не повинна так поводитися. А чому чоловіки собі це дозволяють?
Крім того, тим самим чоловіки змушують почуватися жінок слабкими та вразливими, вони показують свою перевагу, а нам вселяють страх, що ми не можемо їм протистояти.
Перестаньте дивитись на жінок, як на сексуальні об’єкти. Подивіться на нас як на людей. Ми – ваші сестри, мами, друзі, начальники та колеги. Список можна продовжувати. Коли ви наступного разу захочете ляснути, наприклад, офіціантку по дупі, подумайте, як інший хлопець ляскає так вашу сестру. Ну як? Ось так і ми почуваємося, коли ви робите це без нашої згоди.
