Якщо ви будете дбайливо ставитися до себе, то так само до вас буде ставитися і ваш чоловік. Якщо він, звичайно, ваш чоловік…
Не потрібно йти проти природи, не починайте бігати за чоловіком і ще активніше його наздоганяти, коли він вже намагається від вас втекти. Не намагайтеся «доскочити» до рівня чоловіка, який вам чомусь здається дуже високим для вас.
Встановіть для себе власний рівень стандарту і спочатку почніть відповідати йому самі, а потім вже і чоловіка такого рівня зустрінете. Тоді нікому нікого не треба буде наздоганяти, а ви просто будете на одному рівні, і це круто, я вважаю.
Вам потрібно завжди перебувати в тому стані, щоб відчувати себе гідними найкращого для вас чоловіка. При цьому не треба думати, що заміжжя – це головна мета і «проект» всього вашого життя і тому потрібно поспішати успішно його «здати». Безумовно, до вибору майбутнього чоловіка треба підходити серйозно і відповідально, але при цьому все ж трохи легкості і спонтанності не завадить.
Головне пам’ятати, що якщо ви будете дійсно готові, то ваша доленосна зустріч обов’язково відбудеться. Тому краще працюйте над собою і над тим, щоб краще себе розуміти і стати собі справжнім другом. Намагайтеся почути свою душу і її бажання, стати щасливою і фінансово незалежною, а значить і професійно самореалізованою особистістю, адже ви ж хочете бачити поруч із собою таку ж успішну людину, як і ви, вірно?
Не шукайте рятівника в особі свого партнера, нехай він не буде вашим «спонсором», «батьком», або «милицею по життю», на яку ви постійно спираєтесь.
Найміцніші стосунки – це ті, коли ви з партнером, по суті, і не потребуєте одне в одному, адже цілком можете задовольнити і «закрити» свої потреби самостійно, але ви все одно хочете бути разом як пара.
Як двоє повноцінних, реалізованих і вже дорослих особистостей, яким цікаво разом, а не як рятівникам від чогось один одного. Ось, що важливо. Тому не бігайте і не догоджайте у всьому чоловікові, тільки б він вас не покинув, адже «тоді я просто пропаду і разом з ним з мого життя піде і весь сенс…»
Так бути не повинно, адже ставши в позицію залежної від партнера людини, ви тим самим ще більше будете його відштовхувати від себе. Від вас просто захочеться втекти, навіть може з’явитися почуття жалості і відрази до вас, як до слабшої і навіть певною мірою «немічної» і залежної людини. Тоді ваш партнер може перетворитися в агресора. Адже ви стали в позицію жертви. Це дуже небезпечна позиція.
А ось, коли ви рівноправні партнери – ось тільки в такому випадку, ваші стосунки і почуття можуть бути щирими і взаємними. При цьому не треба поєднувати в собі горезвісний материнський інстинкт разом з ніби мазохістським, коли ви роками терпите негідну поведінку партнера і при цьому ще й так щиро вірите і сподіваєтеся на те, що ось він уже зовсім скоро обов’язково зміниться і стане «золотим».
Якщо ви хочете трохи побути його мамою, тобто повчити його, як потрібно поступати, а як ні, повиховувати його ще трохи і перевиховати в кінці кінців, але це так не спрацює, адже доросла людина може змінитися тільки тоді, коли сама щиро цього захоче, ось і все. Тому краще зосередитися саме на собі.
Якщо ви станете дбайливо ставитися до себе, то так само до вас буде ставитися і ваш чоловік. Звичайно, за умови, якщо це дійсно саме ваш чоловік. Адже якщо ні, то він просто «відвалиться», але це теж не страшно, тому що потім на його місце і на вже щасливу і люблячу себе «нову» до вас прийде дійсно чудовий і відповідний саме вам чоловік. Ось побачите.
Автор: Вікторія Кірста