Чому говорять “син – до вінця, а дочка – до самого кінця”?
Цікаво знати

Чому говорять “син – до вінця, а дочка – до самого кінця”?

З розвитком Інтернету та мобільного зв’язку, здається, що світ став тіснішим. Можна за пару секунд зв’язатися з будь-якою цікавою для тебе людиною і поспілкуватися. Але така доступність спілкування не рятує людей від самотності. Комунікацій – маса, але навіть найближчі люди деколи не можуть знайти відповідних слів один для одного.

Ми спробуємо розібратися, в чому полягає проблема стосунків між батьками і дітьми і чому так багато людей похилого віку залишаються незадоволені тими, кого самі виховали.

Проблема батьків та дітей

Сумлінні батьки завжди намагаються вкласти в дитину все найкраще, що у них є. Вони працюють без відпочинку і економлять на своїх потребах, щоб забезпечити дитя всім необхідним. Але дуже часто не отримують очікуваного ставлення.

У чому ж проблема: батьки не можуть виховати вдячну дитину або просто вимагають від неї занадто багато? Нам дуже приглянулася історія, яку розповіла одна з наших читачок – Тамара Петрівна. Її стосунки з єдиним сином наочно демонструють проблему і змушують задуматися про складність відносин між найближчими людьми.

«Я дивлюся на жінок, які мають дорослих дочок, і заздрю ​​білою заздрістю. Ось же пощастило! Дочки і допомагати приїжджають, і онуків привозять, і турботи свої розказують. У кого дочки – у того життя кипить. А у мене син Виховувала, всю душу вкладала, а він одружився і тепер повністю в чужій сім’ї.

Тільки навколо тещі й крутиться – то привезе, то завезе, то на вихідні поїде допомагати. І всі у невістки в сім’ї ідеальні. А ось я – непотрібна стара, якій не бачити ні допомоги, ні уваги. Ще й ображається, що я їм з дружиною не допомагаю. А чим я допоможу? Я звичайна пенсіонерка».

Так, свого часу назбирала на квартиру. Тепер здаю – як-не-як надбавка до пенсії. А він мені тут заявляє, що, коли б я була нормальною матір’ю, в квартиру б їх з дружиною пустила, щоб вони не тулилися в найманому житлі.

На питання, чому батьки невістки не допоможуть їм з житлом, парирує, що ті не можуть. Адже якби могли, то останнє б віддали. Адже вони ідеальні, а я – скнара.

Спочатку і справді думала їх в квартиру пустити. Тепер-то розумію, що зробила правильно. Адже це тільки пустити легко, а потім спробуй вигнати. Так би і без квартири залишилася. Все одно з тещею не зрівнятися. Куди мені!

За ці 2 роки після його одруження стосунки повністю розладналися. Спочатку і невістка була милою, привітною, в очі заглядала. А зараз, впевнена, зустрінь я її на вулиці, вона і не привітається.

Сім’ї завжди будуються навколо невістки. Ще моя бабуся казала, що даремно я хлопчика народила. Каже, мовляв, дочка до кінця, а син до вінця. Я тільки відмахувалася, говорила, що, як дитину виховаєш, такою вона і виросте. А виявилося, права була бабуля».

Хто ж винен, що найближчі люди, мама і син, так віддалилися один від одного? Невже причина в невдячній невістці, яка бачить в свекрусі чужу жінку? Або все через виховання, яке не дало синові правильних цінностей і не породило в ньому почуття подяки?

Психологи відзначають, що подібні ситуації далеко не рідкість. Якщо батьки виховували сина і вкладали в нього всю душу, вони і після одруження намагаються вибудовувати його життя. Вони радять, критикують, вимагають. Таке зовнішнє втручання не подобається ні синові, ні його обраниці, адже вони можуть мати зовсім інші погляди на майбутнє.

Найчастіша причина конфліктів батьків і дітей – зацикленість кожної зі сторін на власних інтересах. Ніхто не бажає поступитися і поставити себе на місце іншої людини. Мати не бажає зрозуміти, що у сина робота, вагітна дружина, обов’язки перед тестем і тещею. Син не може приділяти матері час, як раніше, і не бажає слухати пов’язані з цим закиди.

У кожного своє життя, свої турботи і свої інтереси. До тих пір поки хтось не поступиться і не наважиться зробити перший крок до примирення та порозуміння іншого боку, стосунки мами і сина будуть натягнутими. І тут важливо вчасно зрозуміти, що життя не нескінченне. Якщо ти не зробиш перший крок сьогодні – завтра вже може бути пізно.

Бережіть своїх близьких, а також пишіть, що думаєте з цього приводу. Можливо, приклад з вашого життя допоможе іншим людям налагодити взаєморозуміння в сім’ї.

За матеріалами